ЖАНРОВО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОМАНУ-АНТИУТОПІЇ ТА СПЕЦИФІКА ЇХ ВІДТВОРЕННЯ В ХУДОЖНЬОМУ ПЕРЕКЛАДІ

Анотація

Дана стаття присвячена проблематиці дослідження способів відтворення жанрово-стилістичних особливостей романів-антиутопій в українських перекладах, зокрема перекладацьких стратегій, застосованих при передачі стилістично маркованих одиниць.

Головна мета дослідження полягає в описанні та систематизації поглядів українських науковців на те, яким чином в українських перекладах відтворюються жанрово-стилістичні особливості романів антиутопій, та виявленні домінантних перекладацьких трансформації, що забезпечують збереження або модифікацію авторської моделі антиутопічного світу. Поставлена мета унеобхіднила вирішення низки завдань: проаналізувати жанрово-стилістичні домінанти романів антиутопій; описати основні групи стилістично значущих одиниць у романах та їхню роль у формуванні антиутопічного світу; виявити та класифікувати перекладацькі трансформації, застосовані в українських перекладах для відтворення цих одиниць.

Жанрово-стилістичні особливості роману-антиутопії безпосередньо визначають характер перекладацьких рішень. Складна структура цього жанру, що поєднує філософський підтекст, політичний коментар і ліричну інтонацію, вимагає від перекладача не тільки знання мови, а й здатності відтворити багаторівневу поетику тексту. Мовна редукція, фрагментарність, повтори, неологізми, алюзії та культурно зумовлені реалії — усе це формує особливу стилістику антиутопії, у якій кожен елемент водночас несе змістове та ідеологічне навантаження. Тому переклад антиутопії є актом творчої інтерпретації, що передбачає відновлення авторської моделі світу в межах іншої мовної системи.

Перекладач антиутопічного роману працює з текстом, у якому мова є не просто засобом комунікації, а головним інструментом влади, і водночас єдиною формою опору. Передаючи офіційно-ідеологічний жаргон, мовні спрощення або навмисну штучність неологізмів, перекладач фактично реконструює механізм контролю, що керує світом твору. Завдання полягає в тому, щоб зберегти багатошаровість стилю, не втрачаючи при цьому автентичного звучання української мови. Переклад антиутопії, таким чином, стає простором діалогу культур, де зіткнення ідеологій, мов і епох породжує нову інтерпретацію універсальних тем: свободи, пам’яті, відповідальності та людяності.