СПОСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ МОВЛЕННЄВОГО АКТУ ГЛУЗУВАННЯ В ХУДОЖНЬОМУ ПЕРСОНАЖНОМУ МОВЛЕННІ

Анотація

У статті досліджено комунікативні ситуації глузування — маніпулятивного засобу, що дозволяє мовцю впливати на співрозмовників, регулювати хід дискурсу та формувати сприйняття аудиторії, зокрема привертаючи увагу до себе через висміювання інших учасників спілкування. Залежно від комунікативної мети, глузування може реалізовуватися у прихованій формі, маскуючись під інші мовленнєві акти, що дає змогу впливати на співрозмовника або групу співрозмовників, водночас «зберігаючи» соціальне обличчя мовця та мінімізуючи ризик прямого конфлікту чи негативної реакції з боку аудиторії. Аналіз діалогічного мовлення дозволив виокремити різновиди глузування, зокрема: повчання, мітигацію, гіперболізацію або перебільшення, похвалу в поєднанні з приниженням, докір, а також «віктімблеймінг». Об’єктом дослідження є персонажне мовлення англомовного художнього дискурсу, що дає змогу вивчати глузування у контексті літературних, публічних та міжособистісних комунікативних практик. Предметом дослідження виступає мовленнєвий акт глузування, який маскується під іншими видами мовленнєвих актів задля приховання провокаційної інтенції мовця та забезпечення ефективності впливу на адресата. Метою роботи є встановлення мовленнєвих засобів реалізації глузування як провокативного мовленнєвого акту. Для досягнення поставлених завдань застосовано методи синтезу й аналізу, спостереження, описовий метод, прагмалінгвістичний аналіз, а також контекстуально-інтерпретаційний підхід, що дозволяє комплексно оцінити функціонування глузування у художньому дискурсі та його соціальну, комунікативну та психологічну значущість.