ОСОБЛИВОСТІ МОВЛЕННЄВОЇ ВАРІАТИВНОСТІ У ФЕДЕРАТИВНО-НІМЕЦЬКОМУ СТАНДАРТІ ВИМОВИ: АНАЛІЗ ЗВУКОВОГО МЕДІЙНОГО МОВЛЕННЯ
DOI:
https://doi.org/10.18524/2307-4604.2025.2(55).349717Ключові слова:
звукове мовлення, федеративно-німецький стандарт вимови, фонетично-фонологічний рівень, медійне мовлення, плюрицентрична німецька мова, варіативність вимови, кодифікація, мовленнєва дійсність, компетенція у мовленнєвих варіантахАнотація
У статті досліджено особливості фонетико-фонологічної варіативності в межах федеративно-німецької стандартної вимови з урахуванням співвідношення між кодифікованими орфоепічними нормами та мовленнєвою дійсністю. Актуальність теми визначається зростаючим впливом звукового мовлення засобів масової інформації, яке дедалі частіше виступає орієнтиром формування сучасного стандарту вимови.
Метою дослідження є виявлення та системний опис варіантів звукової реалізації у федеративно-німецькому стандарті вимови, а також визначення їх значення для комунікативної лінгвістики і практики викладання німецької мови як іноземної. Об’єктом дослідження виступає федеративно-німецький стандарт вимови, тоді як предметом аналізу є конкретні фонетичні реалізації, зафіксовані у кодифікаційних джерелах.
Методологічну основу роботи становить порівняльний аналіз фонетичних і фонологічних явищ на сегментному та просодичному рівнях. Основну увагу зосереджено на біфонемних поєднаннях голосних, реалізаціях фонеми /r/ та особливостях словесного наголосу. Емпіричний матеріал дослідження базується на даних авторитетних словників вимови.
Результати дослідження засвідчують наявність значної варіативності в межах федеративно-німецького стандарту вимови, що має бути враховано як у теоретичних лінгвістичних студіях, так і в освітній практиці.
Посилання
Ammon, U. (1995). Die deutsche Sprache in Deutschland, Österreich und der Schweiz: Das Problem der nationalen Varietäten. De Gruyter.
Auer, P. (1986). Konversationelle Standard/Dialekt-Kontinua (Code-Shifting) [Conversational standard/dialect continua (code-shifting)]. Deutsche Sprache, 14, 97–124.
Azarova, I., Ivanytska, I., & Verbytska, T. (2024). Sprachvielfalt im Unterricht: Der Plurizentrismus der deutschen Sprache im Fokus [Teaching linguistic diversity: Pluricentrism of the German language in focus]. Aktualni Pytannia Inozemn oi Filolohii [Current Issues of Foreign Philology], (21), 3–9. https://doi.org/10.32782/2410-0927-2024-21-1
Besch, W. (2003). Entstehung und Ausformung der nhd. Schriftsprache/Standardsprache. In Handbücher zur Sprach- und Kommunikationswissenschaft (Vol. 2.3, pp. 2252–2296). De Gruyter.
Breindl, E., & Thurmair, M. (2003). Wie viele Grammatiken verträgt der Lerner? Zum Stellenwert einer „Grammatik der gesprochenen Sprache“(nicht nur) für Deutsch als Fremdsprache. Deutsch als Fremdsprache, 40(2), 87–93. https://doi.org/10.37307/j.2198-2430.2003.02.05
Burger, H. (2005). Mediensprache: Eine Einführung in Sprache und Kommunikationsformen der Massenmedien. De Gruyter.
Clyne, M. (1989). Pluricentricity: National variety. In U. Ammon (Ed.), Status and function of languages and language varieties (pp. 357–371). De Gruyter.
Council of Europe. (2018). Common European framework of reference for languages: learning, teaching, assessment. Companion volume with new descriptors. Strasbourg.
Dudenredaktion. (2005). Duden: Das Aussprachewörterbuch (Vol. 6). Dudenverlag.
Dudenredaktion. (2007). Duden: Universalwörterbuch (6th ed.). Mannheim.
Fiehler, R. (1994). Analyse- und Beschreibungskategorien für geschriebene und gesprochene Sprache. In S. Cmejrkova (Ed.), Writing vs. Speaking (pp. 175–180). Narr.
Hennig, M. (2003). „Die hat doch Performanzschwierigkeiten“. Performanzhypothese und Kompetenz(en)gegenthese. Deutsch als Fremdsprache, 40(2), 80–86.
Hirschfeld, U., & Siebenhaar, B. (2014). Aussprachevielfalt im Deutschen. Germanistik in der Ukraine, 9, 119–132.
Kessel, K., & Reimann, S. (2012). Basiswissen Deutsche Gegenwartssprache (4th ed.). Francke.
Klaaß, D. (2009). Untersuchungen zu ausgewählten Aspekten Konsonantismus bei österreichischen Nachrichtensprechern. Peter Lang.
Kleiner, S., & Knöbl, R. (2004). Standardvariation — wie viel Variation verträgt die deutsche Standardsprache? Sprachreport, 20(2), 9–15.
Kleiner, S., & Knöbl, R. (2023). Duden: Das Aussprachewörterbuch (8th ed.). Dudenverlag.
Krech, E.-M., Stock, E., Hirschfeld, U., & Anders, L. C. (2009). Deutsches Aussprachewörterbuch. De Gruyter.
Lingg, A.-J. (2006). Kriterien zur Unterscheidung von Austriazismen, Helvetismen und Teutonismen. In C. Dürscheid & M. Businger (Eds.), Schweizer Standarddeutsch (pp. 24–48). Narr.
Muhr, R. (2003). Die plurizentrischen Sprachen Europas: Ein Überblick. In E. Gugenberger & M. Blumberg (Eds.), Vielsprachiges Europa (pp. 191–233). Peter Lang.
Nerius, D. (2000). Beiträge zur deutschen Orthographie (Vol. 34). Peter Lang.
Reinke, K. (2018). Rezension: Ulrike A. Kaunzner: Aussprachekurs Deutsch. Deutsch als Fremdsprache, 55(3), 171–174.
Spiekermann, H. (2006). Standardsprache als regionale Varietät — regionale Standardvarietäten. In J. Gessinger & A. Voeste (Eds.), Standardvariation (pp. 81–99).
Stubkjær, F. T. (1997). Das Präsensparadigma der starken Verben im Österreichischen Deutsch. In R. Muhr & R. Schrodt (Eds.), Österreichisches Deutsch und andere nationale Varietäten plurizentrischer Sprache in Europa (pp. 189–207). Hölder-Pichler-Tempsky.
Ulbrich, C. (2003). Prosodische Aussprachebesonderheiten der deutschen, österreichischen und schweizerischen Standardvarietät des Deutschen in gelesenen Äußerungen von Nachrichtensprechern. Deutsch als Fremdsprache, 40(3), 155–158.
Viëtor, W. (1898). Die Aussprache des Schriftdeutschen. O. R. Reisland.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
