DOI: https://doi.org/10.18524/2307-4604.2020.1(44).211031

КОМУНІКАТИВНА СТРАТЕГІЯ ЛІРИЗАЦІЇ ДРАМИ

Л. І. Синявська

Анотація


Стаття присвячена дослідженню комунікативної стратегії ліризації драми. Матеріалом дослідження слугували твори Олександра Олеся. В сучасному літературознавстві ліризація драми пов’язується із суб’єктивізацією драматичної дії. Різні типи ліричної композиції драми служать для структурної організації емоції автора і в такий спосіб реалізують комунікативну стратегію ліризації драми посередництвом ритмо-інтонаційної організації тексту, поліфонізму авторської позиції, музичності тексту, поєднання сценічного реалізму й художньої умовності, різкого, свідомого загострення модельованих життєвих ситуацій. Висловлювання у ліричній драмі реалізує безліч смислів, які передаються найчастіше через метафору або символ. Одна із функцій такого типу висловлювань у ліричній драмі полягає в стиранні межі між поетичним переживанням і словом, що увібрало потенціал почуття поета, та надання йому символічного статусу. На рівні жанру в період кінця ХІХ – початку ХХ ст. актуалізується драматична тема, яка є відображенням тенденції ліризації драми. Вона реалізується поетизацією драми як вияву комунікативності чи й операбельних властивостей лірики у драмі, коли закони лірики стають структуроутворюючим первнем драми. На ґрунті комунікативної стратегії трансформації форми Олександр Олесь зумів створити ліричну драму з відсутністю традиційного поділу на дії чи акти. Натомість є лише графічно-математичне членування на епізоди, які об’єднують текст п’єси візією сну, модель “гри в життя”, яка має умовно-іронічний ігровий характер. Завдяки візії сну автор драми актуалізував “світ – театр”, символізував хронотоп п’єси, надаючи йому умовного та ігрового-іронічного характеру.


Ключові слова


жанр; комунікативна стратегія; ліризація; драма; лірична композиція

Повний текст:

PDF

Посилання


Vul`f, K. (2009). Antropology`ya. Istory`ya.Kul`tura. Fy`losofy`ya. SPb.

Gundorova, T. (1997). ProYavlennya Slova. Postmoderna interpretaciya. L`viv : Litopy`s.

Malyutina, N. P. (2006). Ukraïns`ka dramaturgiya kincya XIX – pochatku XX stolittya: aspekty` rodo-zhanrovoï dy`namiky`. Odesa: Astropry`nt.

Sverbilova, T., Malyutina, N., Skory`na, T. (2009). Vid modernu do avangardu: zhanrovo-sty`l`ova parady`gma ukraïns`koï dramaturgiï pershoï trety`ny` XX stolittya. Cherkasy.

Smy`rnov, B. (1981). Vvedeny`e. Vzay`modey`̆stvy`e teatra y` ly`teraturы v zarubezhnom y`skusstve XX veka. Zarubezhnoe y`skusstvo XX veka. Vzaymootnoshenye teatra y lyteratury. Lenyngrad: LGY`TMyK.

Tamarchenko, N. (2002). Teorety`cheskaya poэty`ka: ponyaty`ya y` opredeleny`ya. M.: RGGU.

Fedorov, V. O. (1984). O pryrode poetycheskoy realnosty. M.: Sovetskyy pisatel.

Oles`, O. (1990). Tvory`. V 2 t. Kyiv: Dnipro.


Пристатейна бібліографія ГОСТ


Вульф К.Антропология.История.Культура.Философия. СПб, 2009. 270 с.

Гундорова Т. ПроЯвлення Слова. Постмодерна інтерпретація. Львів : Літопис, 1997. 244 с.

Малютіна Н. П. Українська драматургія кінця ХІХ – початку ХХ століття: аспекти родо-жанрової динаміки. Одеса: Астропринт, 2006. 352 с.

Свербілова Т., Малютіна Н., Скорина Т. Від модерну до авангарду: жанрово-стильова парадигма української драматургії першої третини ХХ століття. Черкаси, 2009. 590 с.

Смирнов Б. Введение. Взаимодействие театра и литературы в зарубежном искусстве ХХ века. Зарубежное искусство ХХ века. Взаимоотношение театра и литературы. Ленинград: ЛГИТМыК, 1981.

Тамарченко Н. Теоретическая поэтика: понятия и определения. М.: РГГУ, 2002. 467 с.

Федоров В. О. О природе поэтической реальности. М.: Советский писатель, 1984. 164 с.

Олесь О. Твори. В 2 т. Київ: Дніпро, 1990. Т. 2: Драматичні твори. Проза. Переклади. 683 с.





Creative Commons License
Ця робота ліцензована Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.