КОМУНІКАТИВНА СТРАТЕГІЯ ЛІРИЗАЦІЇ ДРАМИ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню комунікативної стратегії ліризації драми. Матеріалом дослідження слугували твори Олександра Олеся. В сучасному літературознавстві ліризація драми пов’язується із суб’єктивізацією драматичної дії. Різні типи ліричної композиції драми служать для структурної організації емоції автора і в такий спосіб реалізують комунікативну стратегію ліризації драми посередництвом ритмо-інтонаційної організації тексту, поліфонізму авторської позиції, музичності тексту, поєднання сценічного реалізму й художньої умовності, різкого, свідомого загострення модельованих життєвих ситуацій. Висловлювання у ліричній драмі реалізує безліч смислів, які передаються найчастіше через метафору або символ. Одна із функцій такого типу висловлювань у ліричній драмі полягає в стиранні межі між поетичним переживанням і словом, що увібрало потенціал почуття поета, та надання йому символічного статусу. На рівні жанру в період кінця ХІХ – початку ХХ ст. актуалізується драматична тема, яка є відображенням тенденції ліризації драми. Вона реалізується поетизацією драми як вияву комунікативності чи й операбельних властивостей лірики у драмі, коли закони лірики стають структуроутворюючим первнем драми. На ґрунті комунікативної стратегії трансформації форми Олександр Олесь зумів створити ліричну драму з відсутністю традиційного поділу на дії чи акти. Натомість є лише графічно-математичне членування на епізоди, які об’єднують текст п’єси візією сну, модель “гри в життя”, яка має умовно-іронічний ігровий характер. Завдяки візії сну автор драми актуалізував “світ – театр”, символізував хронотоп п’єси, надаючи йому умовного та ігрового-іронічного характеру.