СТИЛІСТИЧНІ ФІГУРИ ЯК ЗАСІБ ВИРАЖЕННЯ ЕМОЦІЙ У ГАЗЕТНО-ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ ТЕКСТІ

Анотація

Пропонована стаття окреслює стилістичні фігури синтаксичного рівня, які є виразниками емоцій у газетно-публіцистичному тексті. Матеріалом дослідження слугують тексти інтерв’ю, промов, заяв і дебатів провідних британських політиків (Девіда Кемерона (David Cameron), Ніка Клегга (Nick Clegg), Гордона Брауна (Gordon Brown). Емоційні стани в аналізованих текстах вербалізуються за допомогою стилістичних фігур, які підвищують виразність мовлення й підсилюють його емоційність за допомогою особливих синтаксичних будов. Серед стилістичних фігур виокремлюємо номінативні речення, парцеляцію, риторичні питання, синтаксичний паралелізм, антитезу, емфазу й повтор, які мають свої особливості застосування в досліджуваних текстах. У переважній більшості випадків стилістичні фігури є виразниками негативних емоцій (занепокоєння, гніву, незадоволення, обурення, презирства, роздратування). Стилістичні фігури синтаксичного рівня є характерною ознакою газетно-публіцистичних текстів, оскільки мовцю важливо правильно організувати, побудувати своє висловлення, щоб не лише передати власні емоційні стани, а й викликати відповідну реакцію в адресата, переконати адресата у правильності висловлюваних положень, ідей, тверджень тощо. Ще однією закономірністю виявляється конвергенція, тобто вживання різних стилістичних фігур в одному мовленнєвому контексті, їх «нанизування» одна на одну, доповнення. Так, зокрема, паралельні конструкції можуть оформлювати як частини речення, так і окремі речення, можуть супроводжуватися різного роду лексичними повторами, а також антитезою, парцеляцією. В той же час антитеза може будуватися на узуальній лексичній антонімії, на контекстуальних антонімах та синтаксичному паралелізмі.