КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛIЗ РОСIЙСЬКИХ ПЕРЕКЛАДIВ ПОЕМИ ГЕНРIХА ГЕЙНЕ «НІМЕЧЧИНА. ЗИМOВА КАЗКА»

Автор(и)

  • Л. Л. Букрєєва Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Україна
  • I. О. Нiкiтiнська Одеський нацiональный унiверситет iменi I. I. Мечникова, Україна

DOI:

https://doi.org/10.18524/2307-4604.2020.1(44).210997

Ключові слова:

еквівалентність, адекватність, прагматика перекладу, види перекладацьких трансформацій, відтворення підтексту в перекладі, порушення лiтературної норми

Анотація

У статті розглядається художній рівень російських перекладiв поеми Генріха Гейне «Deutschland. Ein Wintermärchen», виконаних Юрiєм Тиняновим і Вiльгельмом Левiком у порівнянні з оригіналом, і визначається ступінь їхньої еквівалентності, яка може бути досягнута лише за умов використання рiзноманiтних перекладацьких трансформацiй та дотримання лiтературних норм мови перекладу. Описуються особливості перекладу поетичного тексту з німецької мови на російську. Оскiльки силлабо-тонiка об’єднує системи вiршування у цих мовах, це дозволило перекладачам дотриматися еквiметрiї. Визначається ступiнь близкостi інформації в текстах, що порiвнюються, на денотативному, коннотативному та особливо на прагматичному рiвнi, який вимагає додаткової уваги вiд перекладача, тому що мiж сприйняттям адресанта та адресата художнього тексту iснують певнi розбiжностi. У данiй статті розглядаються засоби досягнення у росiйськомовного читача вiдповiдного психологiчного та естетичного ефекту, тому що нiмецькому оригiналу – поемi Г. Гейне – притаманнi iронiя та парoдiювання. На пiдставi компаративного аналiзу перекладiв Ю. Тинянова та В. Левiка визначається частотнicть використання Ю. Тиняновим буквалiзмiв, просторiч та плеоназмів, якi порушують лiтературну норму росiйської мови, що впливає на якicть його перекладу. Обом перекладачам вдалося вiдтворити такi авторськi стилiстичнi прийоми як антитези, багатозначнi символи, а також улюблений прийом Г. Гейне – синекдоху. Проте передати авторську iронiю бiльшою мiрою вдалося В. Левiку за рахунок таких перекладацьких трансформацiй як компресiя та розвиток логiчного зв’язку. До перекладацьких знахiдок В. Левiка слiд також вiднести вiдтворення гри слiв. Компаративний аналiз дозволив встановити, що переклад В. Левiка бiльш вiдповiдає оригiналу, нiж переклад Ю. Тинянова у вiдтвореннi стилiстичної та прагматичної iнформацiї нiмецького тексту, та демонструє бiльш високий поетичний рiвень, тому що вiн вiдображає не тiльки формальнi ознаки оригiналу, але й також iронiчну iнтонацiю Г. Гейне.

Посилання

Kiyak T. R., Ogui O. D., Naumenko А. М. (2006) Teoriya ta praktyka perevoda (nimetska mova). Vinnitsa: Nova knyga.

Kucharenko, V. A. (2002) Inerpretatsiya teksta: utschebnik (dlya studentov filologitscheskikh spettsialnostei). Odesa: Latstar.

Lewik W. W. (1938) Germaniya. Zimnyaya skazka. Mosсow: Hudozhestvennaya literature.

Tynyanov Yu. N. (1934) Germaniya. Zimnyaya skazka. Mosсow.

Heinrich Heine (1844) «Deutschland. Ein Wintermärchen», Hamburg: (Separatdruck) Hoffmann und Campe.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-09-02

Номер

Розділ

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО МОВОЗНАВСТВА