УЧАСТЬ ПРОСОДИЧНИХ ПАРАМЕТРІВ У РЕАЛІЗАЦІЇ СПОНУКАННЯ В ІНСТИТУЦІЙНОМУ ДИСКУРСІ

Анотація

Стаття присвячена висвітленню результатів дослідження просодичних параметрів у реалізації спонукальних висловлювань у текстах двох типів інституційного дискурсу, а саме – лекційному та проповідницькому. Виходячи з наявності загальних інтенціональних критеріїв лекційного і проповідницького дискурсів (передача знань і формування точки зору / вірування), ці дискурси в статті розглядаються як особливий вид інституційного повчаючого дискурсу з єдиною композиційною структурою. У реалізації операційних стратегій лектора і проповідника важливу роль відіграють способи спонукання аудиторії до комунікативних дій, які здійснюються, зокрема, спонукальними конструкціями. Робота містить опис результатів перцептивного фонетичного дослідження спонукальних висловлювань та їхню лінгвістичну інтерпретацію, в результаті чого представлено системний опис просодичної організації різних видів спонукальних висловлювань, що використовуються в лекційному та проповідницькому дискурсах, виокремлено характерні закономірності інтонаційної структури досліджуваних мовленнєвих реалізацій. На підставі проведеного дослідження констатовано, що гучність, темп, фразовий наголос та мелодійний контур є основними просодичними засобами здійснення спонукання у будь-яких частинах тексту лекції чи проповіді. Залежно від ступеня участі просодичних параметрів у реалізації спонукальних висловлювань були виокремленні три основні просодичні компоненти, які беруть участь у диференціації типу лекції або проповіді. У лекційному дискурсі просодичними параметрами, що диференціюють аудиторну/он-лайн лекцію є мелодія, наголос та темп вимови. У проповідницькому дискурсі основними просодичними маркерами диференціювання храмової/ дистантної проповіді є мелодія, ритм та гучність. Аудиторський аналіз уможливив констатацію існування певної закономірності у вживанні спонукальних висловлювань залежно від типу лекційного та проповідницького дискурсів і їхньої композиційної частини та продемонстрував концентрацію найбільшого числа диференційних інтонаційних ознак у вступі та найменшого – в загальній основній частині текстів. Основним результатом аудиторського аналізу виявилося висування певних інтонаційних параметрів як інформативних для реалізації та диференціації спонукальних висловлювань у різних типах дискурсу.