CТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НІМЕЦЬКОМОВНОЇ ПРОТЕСТАНТСЬКОЇ ПРОПОВІДІ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню протестантського проповідницького дискурсу, розгляду композиційних і структурно-семантичних особливостей німецькомовної протестантської проповіді з позицій частинної синхронічної теолінгвістики. У статті розглядаються особливості протестантизму, як християнської релігійної течії, що заснована на вірі в Христа і базується на чотирьох основних принципах: 1) sola fide (тільки вірою); 2) sola gratia (тільки Божою милістю); 3) solus Christus (тільки Христос); 4) sola Scriptura (тільки Святе Письмо). Розгляд історії розвитку протестантської церкви в зіставленні з іншими християнськими течіями дозволив констатувати акцентуацію протестантизму на внутрішньому світі людини, що і відбивається в змістовних і структурних особливостях центральної дії протестантського богослужіння – проповіді. Метою статті є теолінгвістічне дослідження структурно-семантичних особливостей німецькомовної протестантської проповіді. Поставлена мета передбачає вирішення наступних завдань: визначення місця протестантського проповідницького дискурсу в системі релігійних дискурсів, розгляд історії становлення протестантського проповідництва; дослідження композиційних особливостей протестантських проповідей, аналіз лінгвальних засобів організації тексту проповіді. На підставі лінгвального аналізу текстів німецьких проповідей і з урахуванням екстралінгвальних складових проповідницького дискурсу виявилося можливим виділити набір лексичних, морфологічних і синтаксичних засобів, що сприяють досягненню впливового ефекту протестантської німецькомовної проповіді. Дослідження німецькомовного протестантського проповідницького дискурсу з позицій частинної синхронічної теолінгвістики відкриває перспективи подальшого комплексного вивчення цього виду мовленнєвої діяльності впливового типу.