DOI: https://doi.org/10.18524/2307-4604.2019.1(42).168915

ХУДОЖНЯ КОМУНІКАЦІЯ ЯК РІЗНОВИД КОМУНІКАЦІЇ

Л. І. Cинявська

Анотація


Стаття присвячена огляду особливостей художньої комунікації, зокрема, у драматичному творі. В рамках комунікативної теорії драматургічний твір трактується як особливий різновид мовного висловлювання, в якому автор адресує свої інтенції, наміри, мотиви читачеві за допомогою комунікативних стратегій та тактик. Визначаючи драматургічний твір як текст, тип висловлювання, завдяки якому здійснюється комунікація між адресантом та адресатом через обрані комунікативні стратегії та тактики для досягнення прагматичної мети, пропонуємо власну класифікацію комунікативних стратегій. Виділяємо два види комунікативних стратегій: 1) комунікативну стратегію експериментаторства з формою драматичного тексту; 2) змістову комунікативну стратегію. Проаналізувавши вищезазначені моделі комунікації можемо виділити наступні характеристики комунікації в драматургічному тексті: наявність наративу як базової категорії характеристики адресанта; діалогічність, театральність цілісність, інтертекстуальність, протяжність у часі та просторі, можливість сприйняття, конденсації та трансформації інформації як текстової характеристики; ігровий момент як принцип відображення дійсності в тексті та сприйнятті адресата, здатність до інтерпретації та творення нових смислів тексту. Дані характеристики враховують всі складові комунікативного акту в драматургічному тексті та сприяють виявленню комунікативних стратегій тексту, адже саме вони визначають специфіку творів українських драматургів ХІХ-ХХ століття.

Ключові слова


художня комунікація; драматургічний твір; комунікативні стратегії і тактики

Повний текст:

PDF

Посилання


Bakhtin, M. M. (1997). Iz arkhivnykh zapisey k rabote «Problemy rechevykh zhanrov». In Sobr.soch. v 7 t. T. 5. M.: Russkiye slovari, 207-286.

Batsevich, F. S. (2004). Osnovi komuníkativnoí língvístiki (Pídruchnik). Kiív: Akademíya.

Geyzinga, Y. (1994). Homo Ludens. Dosvíd viznachennya ígrovogo yelementa kul’turi. K.: Osnova.

Yevreinov, N. N. (1911). Khudozhniki v teatre V. F. Komissarzhevskoy. In Pamyati Very Fedorovny Komissarzhevskoy. URL: https://www.twirpx.com/file/2402394/

Zhenett, Zh. (1998). Figury. Raboty po poetike. V 2-kh t. M.: Izd. im. Sabashnikovykh.

Issers, O. S. (2002). Kommunikativnaya strategiya i taktika russkoy rechi. M.: URSS.

Kamenskaya, O. L. (1990). Tekst i kommunikatsiya. M.: Vysshaya shkola.

Kolshanskiy, G. V. (1980). Kontekstnaya semantika. M.: Nauka.

Krasnikh, V. V. (2003). «Svoy» sredi «chuzhikh»: mif ili real’nost’? M.: ITDGK.

Mal’kovskaya, I. A. (2005). Znak kommunikatsii. Diskursivnyye matritsy. M.: KomKniga.

Medvedeva, L. M. (1989). O tipakh rechevykh aktov. In Vestnik Khar’kovskogo gos. un-ta. №339, 42-46.

Pocheptsov, G. G. Teoríya komuníkatsíí. URL: http://socium.ge/downloads/komunikaciisteoria/pochepcov%20teoria%20komunikacii.pdf

Propp, V. Ya. (1968). Morfologiya skazki. M.

Pyatigorskiy, A. M. (1962). Nekotoryye obshchiye zamechaniya opisatel’nogo rassmotreniya teksta kak raznovidnosti signala Strukturno-tipologicheskiye issledovaniya. M.: Nauka.

Selivanova, Ye.A. (2002). Osnovy lingvisticheskoy teorii teksta i kommunikatsii (Monograficheskoye uchebnoye posobiye). Kiyev: Izd-vo ukr. Fitosotsiologicheskogo tsentra.

Tarasov, Ye.F. (1975). Status i struktura teorii rechevoy kommunikatsii. In Problemy psikholingvsitiki. M., 139-150.

Todorov, Tsv. (2006). Ponyattya líteraturi ta ínshí yese. K.: Kiêvo-Mogilyans’ka akademíya.

Fedorov, V. V. (2002). Tri lektsii ob avtore. Donetsk: OOO «Yugo-Vostok, LTD».

Shklovskiy, V. B. (1983). O teorii prozy. M.: Sov. pisatel’.

Birdwhistell, R.L. (1970). Kinesics and Context: Essays on Body Motion Communication. Philadelphia.

Richmond, V. P., McCroskey, J.C. (2004). Non-verbal Behavior in Interpersonal Relations. Boston: Pearson Education, Inc.


Пристатейна бібліографія ГОСТ


Бахтин М. М. Из архивных записей к работе «Проблемы речевых жанров» // Собр.соч. в 7 т. Т. 5. М.: Русские словари, 1997. С. 207-286.

Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики (Підручник). Київ: Академія, 2004.

Гейзинга Й. Homo Ludens. Досвід визначення ігрового елемента культури. К.: Основа, 1994.

Евреинов Н. Н. Художники в театре В. Ф. Комиссаржевской // Памяти Веры Федоfile/2402394/

Женетт Ж. Фигуры. Работы по поэтике. В 2-х т. М.: Изд. им. Сабашниковых, 1998.

Иссерс О. С. Коммуникативная стратегия и тактика русской речи. М.: УРСС, 2002. 284 с.

Каменская О. Л. Текст и коммуникация. М.: Высшая школа, 1990. 151 с.

Колшанский Г. В. Контекстная семантика. М.: Наука, 1980. 149 с.

Красних В. В. «Свой» среди «чужих»: миф или реальность? М.: ИТДГК «Гнозис», 2003. 375 с.

Мальковская И. А. Знак коммуникации. Дискурсивные матрицы. М.: КомКнига, 2005. 240 с.

Медведева Л. М. О типах речевых актов // Вестник Харьковского гос. ун-та. 1989. №339. С. 42-46.

Почепцов Г. Г. Теорія комунікації. URL: http://socium.ge/downloads/komunikaciisteoria/pochepcov%20teoria%20komunikacii.pdf

Пропп В. Я. Морфология сказки. М., 1968.

Пятигорский А. М. Некоторые общие замечания описательного рассмотрения текста как разновидности сигнала // Структурно-типологические исследования. М.: Наука, 1962.

Селиванова Е.А. Основы лингвистической теории текста и коммуникации (Монографическое учебное пособие). Киев: Изд-во укр. Фитосоциологического центра, 2002. 336 с.

Тарасов Е.Ф. Статус и структура теории речевой коммуникации // Проблемы психолингвситики. М., 1975. С. 139-150.

Тодоров Цв. Поняття літератури та інші есе. К.: Києво-Могилянська академія, 2006. 162 с.

Федоров В. В. Три лекции об авторе / В. В. Федоров. Донецк: ООО «Юго-Восток, ЛТД», 2002. 86 с.

Шкловский В. Б. О теории прозы. М.: Сов. писатель, 1983. 383 с.

Birdwhistell R.L. Kinesics and Context: Essays on Body Motion Communication. Philadelphia, 1970. 338 p.

Richmond V. P., McCroskey J.C. Non-verbal Behavior in Interpersonal Relations. Boston: Pearson Education, Inc, 2004. 350 p.





Creative Commons License
Ця робота ліцензована Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.