СЕНСО́РНА МЕТОНІМІЯ ЯК МОВНИЙ ФЕНОМЕН: ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ ТА ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТИ. Стаття 2

Анотація

Дана публікація продовжує цикл статей, в яких розглядається сенсо́рна лексика англійської, української та російської мов, а саме прикметники колористичного і густаторного кодів. Цього разу основний інтерес зосереджений на вивченні процесів семантичної деривації і появі в лексичній структурі сенсо́рного полісеманта нових семем, утворених на основі метонімічного зсуву, коли до базової семи кольорової/густаторної ознаки додаються інші семи, при збереженні типу сенсо́рності (кольоровій/смаковій) у новоутвореній семемі. Останньою умовою сенсо́рна метонімія відрізняється від синестезії, розглянутої зокрема у першій статті циклу. Доходимо висновку, що метонімія у цілому (як феномен узуальної семантичної деривації) притаманна колористичній та густаторній лексиці всіх трьох мов, при цьому виявлені також і певні лакуни – в окремих мовах словники не реєструють метонімічних зсувів у сенсо́рних полісемантах. Усі виявлені випадки узуальної метонімії розглянуто крізь призму їхньої культурологічної обумовленості. У статті висувається і обстоюється теза про те, що причини, з яких відбуваються метонімічні зсуви та розширення семантичної структури слова, полягають у закономірностях лінгвокогнітивної номінативної творчості людей, що живуть за певних умов і практикують певні види діяльності (соціальної, виробничої, побутової). Деякі із цих причин мають загальнолюдський, деякі ареальний, а деякі вузько-етнічний характер. Наше дослідження пропонує наступну типологічну тріаду узуальної метонімії у сенсо́рній лексиці: абсолютна (реєструється в усіх трьох мовах), частотна (реєструється у двох мовах) та унікальна (реєструється словниками тільки однієї мови). Кожний із цих видів ретельно розглядається та інтерпретується на матеріалі англійської, української та російської мов.