ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІСТЬ ДРАМИ ЛЕСІ УКРАЇНКИ «БЛАКИТНА ТРОЯНДА»

Анотація

Об’єктом нашої студії є драма Лесі Українки «Блакитна троянда», яка належить до кола тих творів, котрі переконливо засвідчили, що розвиток української літератури кінця ХІХ – початку ХХ століття відбувався в руслі розвитку європейського літературного простору. Досліджені нами інтертекстуальні асоціації та прояви в аналізованій драмі служать підставою для висновку про те, що цей твір є етапним не лише у доробку Лесі Українки, а й у всій тогочасній вітчизняній драматургії. З ним авторка пов’язувала надії на модернізацію українського театру, якому запропонувала драму «нового напрямку». Прикметними ознаками такої драми, які засвідчують її інтертекстуальність, є, зокрема, «літературність», цитатність, літературні аналогії – риси, які не були властиві творам не тільки попередників Лесі Українки, але і її сучасників. У статті з’ясовано функції інтертекстуальних асоціацій та проявів у поетиці драми «Блакитна троянда», у вираженні символіки твору, у розкритті проблематики, в зображенні характерів персонажів. Зокрема, детально проаналізовано ключовий у драмі образ-символ блакитної троянди, його поліфункціональність, що виявляється на різних рівнях структури тексту. З’ясовано також роль інтертекстуальності як чинника взаємодії драми «Блакитна троянда» з пластами культур попередніх століть. У статті зроблено наголос на тому, що інтертекстуальність драми Лесі Українки проявляється на рівні як наукового, так і мистецького дискурсу, завдяки чому вибудовується у творі асоціативний ряд в контексті епох. Досліджено основні функції інтертекстуальних включень в аналізованому творі Лесі Українки та їх роль у процесі творення характерів персонажів.