В. ВИННИЧЕНКО І ДЖ. ОРВЕЛЛ У ДИСКУРСІ «ТОТАЛІТАРНОГО НАРАТИВУ»

Анотація

Стаття присвячена дослідженню ролі творчості Володимира Винниченка та Джорджа Орвелла у формуванні й розвитку «тоталітарного наративу» в літературі ХХ століття. Роман «Сонячна машина» (1928) Володимира Винниченка відкриває не лише нову сторінку в історії української літератури, а й стоїть у витоків жанру науково-фантастичного утопічного роману в європейській літературі в сучасному розумінні. Варто наголосити, що цей твір є першим українським науково-фантастичним та утопічним романом. Водночас, в науковій розвідці прослідковується еволюція жанру антиутопії, визначаються її ознаки та функції як політичної та культурної критики тоталітарних режимів.

Особлива увага в нашому дослідженні приділяється порівняльному аналізу творчості Володимира Винниченка та Джорджа Орвелла, їхнім політичним поглядам, мотивації та способам відображення тоталітарних систем у щоденниках, романах і публіцистиці. В результаті дослідження було встановлено, що такі романи митців, як «Сонячна машина» і «1984», є глибоким дослідженням соціальних та політичних структур, а також спробою осмислити механізми функціонування тоталітарних структур та інструментами ідеологічної маніпуляції, які призводять до руйнування особистості.

В статті також аналізуються концептуальні відмінності між утопією та дистопією, їхня історична та філософська основу, а також роль антиутопії як літературного засобу моральної й політичної критики. Компаративне дослідження уможливлюється ідейною схожістю, полемічним характером творчості обох авторів, їхній відвертій критиці тоталітарних режимів, зокрема сталінізму і фашизму, а також ролі авторів у формуванні світоглядної позиції щодо людської свободи, моралі та відповідальності.

Антиутопії Володимира Винниченка і Джорджа Орвелла залишаються актуальними творами в контексті сучасного «тоталітарного наративу», які порушують питання про цінність людського життя та свободу особистості.