СПОСОБИ АРГУМЕНТУВАННЯ АКСІОЛОГІЧНИХ ЯВИЩ У ВИСЛОВЛЮВАННІ

Анотація

Будь-яка аргументація є засобом, спрямованим на зміну тих чи інших фрагментів картини світу адресата через вплив на його логічне мислення. У процесі аргументації залучаються знання й уявлення мовця, його епістемічний, емоційний стан, ціннісна система, а також соціальні чинники комунікативної ситуації. Все це свідчить про інтегральний характер цього явища. Референтом алетичної аргументації є істина, яка або стверджується, або заперечується. Референтом деонтичної аргументації стають вчинки, дії, поведінкова сторона комунікативних ситуацій у цілому. Алетична аргументація, як правило, реалізується в рамках макроконтексту та більш характерна для монологічного мовлення. Деонтична аргументація є переважно діалогічною, оскільки будується на обґрунтуванні прийнятності вираженого спонукання до дії / бездіяльності, тобто ставить на меті переконати опонента в розумності, виправданості, надійності, доречності та доцільності висловлюваного прохання, пропозиції тощо.

У дослідженні оцінного висловлювання (алетичного чи деонтичного, залежно від типу аргументації) вагомі результати дає застосування методики актомовленнєвої інтерпретації таких висловлювань, що встановлює інтеракціональне функціонування останніх. Алетичні й деонтичні висловлювання, що реалізують потенціал оцінки, актуалізуються в таких типах прагматичних контекстів: 1) зобов’язання-сприяння; 2) попередня згода; 3) очікування дії, викликаної спробами переконання в правильності того чи того твердження; 4) інтенсивне вираження точки зору. Аргументація завжди спрямована на зміну поглядів адресата, в тому числі й ціннісних, під тиском нав’язуваних йому адресантом поглядів. Вид аргументації зумовлюється типом мовлення: алетична аргументація переважно властива монологічному мовленню, в той час як деонтична тяжіє, як правило, до діалогу. Щодо формальних покажчиків контексту, то оцінні висловлювання, що містять як алетичну, так і деонтичну аргументацію, реалізуються в макроконтекстах різного обсягу.