ПРОПОЗИТИВНО-ДИКТУМНА МОТИВАЦІЯ ФУТБОЛЬНИХ ТЕРМІНІВ У НІМЕЦЬКІЙ МОВІ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню пропозитивно-диктумної мотивації німецьких футбольних термінів у межах когнітивно-ономасіологічного підходу. Метою є виявлення особливостей вибору мотиваторів, що формують терміни, та їх проєкції на структурні й семантичні компоненти пропозиції. Проаналізовано загальні принципи класифікації мотиваційних відношень, серед яких виділено лексичну, структурну, лексико-семантичну, фонетичну, повну, часткову, реальну, нереальну та формальну мотивацію.

Пропозитивно-диктумна мотивація трактується як процес добору мотиваторів з диктумного компонента смислової структури, що відображає елементарні ситуації позамовної дійсності. Досліджено, що у німецьких футбольних термінах мотиватори корелюють з предикатно-аргументними структурами, до складу яких входять позиції предиката, суб’єкта, об’єкта, інструментива, медіатива, фінітива, локатива, темпоратива, результатива та корелятива. Окремо окреслено роль гіперонімічного, патронімічного рівнів, а також рівнів якості та кількості у внутрішній структурі терміно-одиниць.

Провідне місце у формуванні німецької футбольної терміносистеми належить предикатно-аргументному різновиду пропозитивно-диктумної мотивації, що забезпечує безпосередній зв’язок між вербалізованою ситуацією та її концептуальною моделлю. Терміни, утворені на цій основі, демонструють високу семантичну прозорість і структурну організованість, що сприяє точності та однозначності їх уживання в межах професійної комунікації у сфері футболу.