АНАЛІЗ КЛАСИЧНИХ КОМУНІКАТИВНИХ МОДЕЛЕЙ І ОСОБЛИВОСТЕЙ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ У НАУКОВО-ТЕХНІЧНОМУ ДИСКУРСІ

Анотація

У статті досліджено класичні комунікативні моделі (Г. Лассвела, Дж. Гербнера, К. Шеннона і В. Вівера, В. Шрамма, Д. Барнлунда, Р. Якобсона) в контексті їхнього застосування до науково-технічного дискурсу. Зазначено, що традиційні моделі комунікації були розроблені з урахуванням загальних закономірностей передачі інформації, проте їх безпосереднє застосування до спеціалізованих типів дискурсу вимагає уточнень і адаптації.

Зроблено висновок, що модель Лассвела ефективна для базового структурування комунікативного акту, тоді як модель Гербнера враховує вплив контексту, інтерпретацій і суб’єктивності сприйняття подій. Модель Шеннона — Вівера дозволяє описати технічні аспекти процесу комунікації, зокрема передачу сигналу та «інформаційний шум», але обмежена у поясненні змістовної складової. Модель Шрамма акцентує на важливості зворотного зв’язку і спільного поля досвіду комунікантів, що критично важливо у фаховій взаємодії. Модель Барнлунда підкреслює динамічність, одночасність і багатоканальність комунікації. Функціональна модель Якобсона демонструє багатовимірність комунікативного акту, у якому можуть одночасно реалізовуватися кілька функцій, що є особливо цінним для аналізу дискурсу.

Виокремлені стильові та функціональні характеристики науково-технічного мовлення: логічна послідовність викладу, домінування референційної функції, об’єктивність, безособовість, термінологічна точність, наявність метамовних елементів, а також орієнтація на фахову аудиторію.

Окрему увагу приділено аналізу фрагментів англомовних науково-технічних статей, індексованих у міжнародних наукових базах даних, які слугують ілюстрацією до викладених теоретичних положень.

Проведене дослідження підтверджує доцільність адаптації класичних моделей комунікації з урахуванням функціонально-стильових особливостей спеціалізованого дискурсу, що сприяє глибшому розумінню механізмів взаємодії у науково-технічному середовищі.