ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СЕМІОТИЧНИХ КОМПОНЕНТІВ АНГЛІЙСЬКОМОВНОГО МЕДІАДИСКУРСУ
DOI:
https://doi.org/10.18524/2307-4604.2025.1(54).335438Ключові слова:
медіадискурс, медіатекст, семіотичні компоненти, соціосеміотичний підхід, інтертекстуальністьАнотація
Стаття присвячена теоретичному дослідженню семіотичних компонентів англійськомовного медіадискурсу, що базується на класичних і сучасних теоретичних підходах до аналізу знакових систем, кодів та мультимодальних стратегій, які реалізуються у сучасних медіатекстах. Медіадискурс розглядається як складне, багатокомпонентне комунікативне утворення, де взаємодіють різні типи знаків — вербальні, візуальні, аудіальні, паралінгвістичні та цифрові елементи. Ця взаємодія забезпечує створення багатошарового смислу, що залежить від когнітивних, прагматичних та соціокультурних чинників. Особлива увага приділяється процесам комбінування знаків та механізмам конструювання значень у межах соціокультурного контексту. Семіотична концепція Чарльза Пірса, зокрема триадична модель знака, є ключовою для розуміння динамічної природи знакової інтерпретації у медіадискурсі. Вона дозволяє дослідити, як вербальні й невербальні елементи, зокрема емодзі, ікони, кольорові символи та аудіовізуальні фрагменти, формують у свідомості реципієнта смисли, асоціації й культурні конотації. Соціосеміотичний підхід розкриває роль медіатекстів як інструментів конструювання соціальної реальності, ідеологій і колективної ідентичності. Інтертекстуальність у медіадискурсі виступає як стратегія, що посилює емоційний, аргументативний і креативний потенціал повідомлення, формуючи зв’язок із аудиторією та забезпечуючи глибше сприйняття текстів у конкретних соціокультурних умовах.
Посилання
Boiko, O. (2024). Reklamnyi dyskurs yak modeliuvalno-semiotychna diialnist. Studia Philologica, (1(22)), 11–20. https://doi.org/10.28925/2412-2491.2024.221 [in Ukrainian].
Levko, O., & Kramar, N. (2022). Intertekstualnist yak dzherelo emotsionalizatsii dyskursu ta movnykh innovatsii. Aktualni Problemy Ukrainskoi Linhvistyky: Teoriia i Praktyka, (44), 68–85.[in Ukrainian].
Selivanova, O. O. (2006). Suchasna linhvityka: terminoohichna entsiklopediia. Poltava: Dovkillia-K. [in Ukrainian].
Halliday, M. A. K., & Hasan, R. (1985). Language, context and text: Aspects of language in a social-semiotic perspective. Deakin University.
Halliday, M. A. K., & Matthiessen, C. M. I. M. (2014). Halliday’s introduction to functional grammar (4th ed.). Routledge.
Kress, G., & van Leeuwen, T. (2001). Multimodal discourse: The modes and media of contemporary communication. Arnold.
Peirce, C. S. (1998). The essential Peirce: Selected philosophical writings (Vol. 2, 1893–1913, pp. 300–324). Indiana University Press.
Porter, J. E. (1986). Intertextuality and the discourse community. Rhetoric Review, 5, 34–47. https://doi.org/10.1080/07350198609359131
Rasheed, M., Imran, S., & Ullah, R. (2025). Intertextuality and discursive strategies in the 2016 U. S. first presidential debate: A critical discourse analysis. Journal of Arts and Linguistics Studies, 3(1). https://doi.org/10.71281/jals.v3i1.272
Sampson, C., Marshall, D., Batte, E., Hornsby, E., & Johnstone, R. (2022). Fundamentals of communication (262 p.). The Louisiana Library Network. https://louis.oercommons.org/LOUIS
Tsaryk, H. (2024). Media discourse as semiosis: The potential of semiotics for defining media discourse. Linguistic and Conceptual Views of the World. https://doi.org/10.17721/2520-6397.2024.2.07
Zhang, K. (2024). Analysing and evaluating the bilingual adaptation of English graded readers in China: A social semiotic multimodal discourse study. Humanities and Social Sciences Communications, 11, Article 528. https://doi.org/10.1057/s41599-024-03027-z
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.