ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СЕМІОТИЧНИХ КОМПОНЕНТІВ АНГЛІЙСЬКОМОВНОГО МЕДІАДИСКУРСУ

Анотація

Стаття присвячена теоретичному дослідженню семіотичних компонентів англійськомовного медіадискурсу, що базується на класичних і сучасних теоретичних підходах до аналізу знакових систем, кодів та мультимодальних стратегій, які реалізуються у сучасних медіатекстах. Медіадискурс розглядається як складне, багатокомпонентне комунікативне утворення, де взаємодіють різні типи знаків — вербальні, візуальні, аудіальні, паралінгвістичні та цифрові елементи. Ця взаємодія забезпечує створення багатошарового смислу, що залежить від когнітивних, прагматичних та соціокультурних чинників. Особлива увага приділяється процесам комбінування знаків та механізмам конструювання значень у межах соціокультурного контексту. Семіотична концепція Чарльза Пірса, зокрема триадична модель знака, є ключовою для розуміння динамічної природи знакової інтерпретації у медіадискурсі. Вона дозволяє дослідити, як вербальні й невербальні елементи, зокрема емодзі, ікони, кольорові символи та аудіовізуальні фрагменти, формують у свідомості реципієнта смисли, асоціації й культурні конотації. Соціосеміотичний підхід розкриває роль медіатекстів як інструментів конструювання соціальної реальності, ідеологій і колективної ідентичності. Інтертекстуальність у медіадискурсі виступає як стратегія, що посилює емоційний, аргументативний і креативний потенціал повідомлення, формуючи зв’язок із аудиторією та забезпечуючи глибше сприйняття текстів у конкретних соціокультурних умовах.