НЕОЛОГІЗМИ У СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ МОВОЗНАВСТВІ: ВИЗНАЧЕННЯ, КЛАСИФІКАЦІЯ, ПЕРЕКЛАД

Анотація

Дане дослідження представляє аналіз сучасної української теоретичної наукової літератури, за допомогою якої було визначено поняття неологізму і його відмінність від інших видів новоутворень в мові, розглянуті особливості функціонування неологізмів, класифікації та перекладу.

Неологізмами слід вважати нове слово або стійке словосполучення, нові або за формою або за змістом, або за формою і за змістом, що володіють семою новизни протягом певного періоду часу. Це одиниці, які увійшли в лексико-семантичну систему мови, мовну сферу та не існували в попередній період в тій же мові, підмові, мовній сфері, утворені за словотвірними законами відповідної мови, підмови або запозичені з іншої мови у зв’язку з потребою у спілкуванні, або які перейшли з пасивного складу мови. Неологізми можна поділити на загальномовні й індивідуальні (авторські).

В ході аналізу способів перекладу неологізмів з англійської мови на українську було встановлено, що універсального прийому перекладу неологізмів не існує. Особливості перекладу кожного нового слова залежать від того, до якого типу слів воно належить (терміни, назви, синоніми до слів, які вже мають відповідності в мові тощо). Як правило, один і той же неологізм можна перевести різними способами, однак через деякий час один з варіантів витісняє інші. Основними критеріями, які повинні бути прийняті до уваги перекладачем при пошуку відповідності англійському неологізму в мові перекладу, є стислість і однозначність тлумачення. Головне, запропонований перекладачем варіант повинен бути зрозумілий одержувачу перекладу. При передачі неологізмів з англійської на українську мову використовується ряд основних прийомів: транслітерація; транскрибування; калькування; описовий переклад, або експлікація, пряме включення. В перекладі також можуть бути задіяні семантична деривація та функціональна заміна. До факторів, які впливають на інтерпретацію і переклад авторських неологізмів відносяться, перш за все, структура слова, потім контекст і, нарешті, фонові знання перекладача.