СТРУКТУРНІ ТА СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ БРИТАНСЬКИХ ТОПОНІМІВ

Анотація

Стаття присвячена огляду структурних та семантичних особливостей британських топонімів. Вивчення топонімів допомагає краще розуміти мовний образ світу, відтінюючи етнічний досвід і культуру. Топоніми мають важливе значення як засоби передачі історичної, культурної та іншої інформації через покоління, що робить їх дослідження актуальним у лінгвістиці. Власні назви британських територій є дуже різноманітними, оскільки країна протягом багатьох століть була місцем розвитку різних цивілізацій і народів, кожен з яких зробив свій внесок у мову через свої власні назви.

У даній роботі було досліджено 200 топонімів з трьох регіонів Великої Британії. За походженням досліджені топоніми поділяються на власні та запозичені. Власні назви переважають у Англії, тоді як у північних регіонах та заході країни зустрічаються топоніми скандинавського походження. Уельс та Шотландія характеризуються переважно кельтськими назвами. Запозичені топоніми виокремлюються за чотирма мовними джерелами: кельтським, латинським, скандинавським і нормансько-французьким. Англійська мова містить більше запозичень, оскільки відкрита для прийому слів інших мов завдяки контактам з іншими культурами та колоніальній спадщині. Загалом, люди, які називали географічні об’єкти, керувалися особливостями ландшафту, де знаходився даний об’єкт. Ця категорія топонімів зустрічається у всіх трьох частинах Британії та має багато підгруп. Виникнення цієї групи є логічним наслідком того, що предки британців називали своє оточення відповідно до того, що бачили. При створенні та виборі топонімів можна спостерігати певну прагматичну спрямованість, яка залежить від різних чинників, таких як історичний контекст надання назв, рівень культурного розвитку, соціальні, політичні, релігійні або патріотичні мотиви осіб, які надають географічним об’єктам певні імена. Цей шар лексики викликає зацікавленість дослідників, оскільки він може збирати лінгвістичний, соціокультурний і історичний досвід.