СИНТАКСИЧНЕ АРАНЖУВАННЯ ТЕКСТІВ ДЕРЖАВНОГО ГІМНУ: АНГЛІЙСЬКО-НІМЕЦЬКІ ПАРАЛЕЛІ

Анотація

Роботу присвячено вивченню синтаксичного аранжування текстів АДГ/НДГ у межах опозиції «просте речення vs складне речення», кількість яких у цих текстах виявляється дуже близьким до золотої пропорції. Предметом аналізу є структурно-семантичне осмислення форми і змісту синтаксичних побудов у ланцюжку «просте речення — паратаксис — гіпотаксис — період» на тлі процесів синкретизації.

З’ясовано, що просте речення в текстах АДГ/НДГ рідко відповідає канону мінімальної структурної схеми, відхиляючись від неї у бік або лакунарності, або ускладненості. Лакунарність пов’язана з еліпсом присудка та інверсією, а ускладненість — з типовим для германських мов правобічним гілкуванням, що зумовлюється прагненням до повноінформативності мовленнєвого повідомлення і регулюється двома факторами — наближеністю до канону та віддаленістю від нього. Кожен із них є, як правило, носієм мовної експресії, яка створюється контрастом форми і змісту. Натомість у пара- та гіпотаксисі до створення контрасту підключається ще й функція.

Із всього розмаїття сурядних смислів у текстах АДГ/НДГ реалізуються лише копулятивний, адверсативний і каузальний з абсолютною перевагою першого. Їх використання виявляється обмеженим абсолютним переважанням означальних і умовних речень (для німецької) та означальних і з’ясувальних (для англійської).

Решта підрядних синтаксем зовсім не реалізується в гімнах. Іще менш вживаною синтаксичною формою в текстах АДГ/НДГ є період, що пов’язано з його невідповідністю постулату максимальної когнітивно-емоційної доступності для споживачів цього інтелектуального продукту. Перед періодом стоїть важливе завдання: уникнення когнітивно-логічної перевантаженості та досягнення максимальної інформативності конструкції.

Доводиться, що закони жанру і вимоги замовників, віддаючи перевагу простим реченнєвим утворенням і накладаючи обмеження на використання складних, спричиняють тісне переплетення сурядності, підрядності й однорідності при стислості форми. Чужі для гімну відношення каузальності, протиставності, концесивності, фінальності, темпоральності та ін. не є атрибутами політичної дискурсії, а тому є малопридатними для художньо-виразного, рекламно стислого і переконливого змалювання образу держави та ідеї національного єднання.