КОМПОЗИЦІЯ ТА АРХІТЕКТОНІКА ТВОРУ ЯК ОЗНАКА АВТОРСЬКОГО СТИЛЮ. ДЖ. ЧОСЕР «КЕНТЕРБЕРІЙСЬКІ ОПОВІДАННЯ»

Анотація

У статті розглядаються проблеми композиції та архітектоніки художнього твору. Досліджується співвідношення цих понять. Проведено аналіз типів композиційної організації художнього твору. Зазначено, що проблема композиції художнього твору має досить давню традицію. Її розглядав свого часу ще у IV ст. до н. е. Аристотель, при цьому наголошував на тому, що досконалість твору можна забезпечити вмотивованим відбором і поєднанням окремих елементів у цілісність, яка становитиме певну гармонію. Проведено дослідження теоретичних аспектів поняття «композиція», розмежування із подібними йому значеннями «структура» та «архітектоніка», опис композиційних прийомів, які увиразнюють функції композиції в художньому творі. У статті розглядаються особливості композиції та архітектоніки «Кентерберійських оповідань» («The Canterbury Tales») — твору Джеффрі Чосера, що був написаний наприкінці XIV століття середньоанглійською мовою, але залишився незавершеним. Літературна майстерність Чосера проявляється, наприклад, в тому, що в оповіданнях відображені індивідуальні риси та манера оповіді героїв. Автор малює широке полотно англійської дійсності сучасної йому доби. Книга складається з «Прологу», двадцяти двох віршованих та двох прозових оповідань, які зв’язані інтер-людіями. Обрамляючі оповідання повідомляють про розвиток дії. Запозичивши сюжети багатьох оповідань у інших авторів, Чосер ускладнює фабулу, насичує її реалістичними деталями. Динаміку дії автор поєднує з психологічним аналізом. Наголошено на тому, що композиція художнього твору структурується з таких основних елементів: сюжет — черга подій, що відбуваються в творі; конфлікт — зіткнення характерів та обставин, поглядів і принципів життя, які покладені в основну дії. Конфлікт може відбуватися між особистістю і суспільством чи між персонажами. А у свідомості він може бути явним, прихованим чи уявним. Елементи сюжету відтворюють ступені розвитку конфлікту; пролог — своєрідний вступ до твору, в якому розповідається про події минулого, він емоційно налаштовує читача на сприйняття твору; експозиція — введення в основну дію, показ умов і обставин, які були до початку дії (розгорнута, нерозгорнута, цілісна і «розірвана», розташована на початку, в середині чи наприкінці твору); ознайомлення з персонажами твору, обставинами та хронологією, на тлі яких відбувається дія; зав’язка — початок руху сюжету (подія, з якої починається конфлікт, розвиваються подальші дії); розвиток дії — система подій, які стають наслідком зав’язки, конфлікт загострюється, а суперечності проявляються ясніше і гостріше; кульмінація — момент найвищої напруги дії, вершина конфлікту — після кульмінації відбувається послаблення дії; розв’язка — вирішення конфлікту або вказівка на можливі шляхи його вирішення. Це заключний момент дії художнього твору. На цьому етапі композиції показане чи вирішення, чи неможливість його розв’язати; епілог — заключна частина твору, в якій позначається напрям подальшого розвитку подій і долі героїв. Коротка розповідь про те, що сталося з дійовими особами твору, після закінчення основної сюжетної дії. В дослідженні розглянуто варіанти сюжету: сюжет може викладатися в прямій послідовності подій з відступами у минуле — «ретроспективами». Крім того, сюжет може зображувати екскурси в майбутнє чи навмисно змінено послідовність подій. Несюжетними елементами вважаються: вставні епізоди, авторські відступи. Таким чином, слід зазначити, що основною функцією сюжету є відображення позиції автора. У творі можуть бути відсутні окремі елементи сюжету, а іноді є кілька сюжетних ліній. Прийоми архітектоніки, використані автором, створюють особливий неповторний авторський стиль. І саме автор сам обирає провідні композиційні принципи. Так композиція твору може бути багатоплановою, лінійною, кільцевою, «ниткою з намистинами». Майстерна архітектоніка — це не просто єдність складових частин твору, це — самобутність конкретного твору, його краса й унікальність. Зазначено, що суттєвою якістю композиції твору Чосера є її логічна послідовність. Саме за допомогою композиції можна вирізнити, що в «Кентерберійських оповіданнях» центром подій є подорож пілігримів до святого місця. Архітектоніка, тобто співвідношення між собою частин твору, наприклад, пролог і епілог традиційно невеликі, розташовуються на початку — пролог і наприкінці — епілог твору. А розділи більшого розміру розташовані між прологом і епілогом. У «Кентерберійських оповіданнях» Дж. Чосера подієвий тип композиції має хронологічну форму. Між окремими діями є часові відстані, але порушення природної послідовності в часі відсутні.