ДО ПИТАННЯ ГЕНЕЗИ СТИЛІСТИЧНИХ ЗАСОБІВ ВИРАЗНОСТІ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню еволюції стилістичних засобів виразності у наукових розвідках і зародженню науки стилістики. Методологічну базу складають загальнонаукові методи: аналіз, синтез і узагальнення інформації з історичних джерел та практичних досліджень науковців у сфері стилістики та риторики. Аналіз виявив, що стилістичні засоби виразності, як ефективний і ефектний спосіб вираження думки й впливу на аудиторію, сприяли виникненню такої науки як стилістика. Головними джерелами стилістики стали народна мова, діалекти, класична і сучасна література, мовотворчість діячів культури та мовлення засобів масової інформації. Теоретичним підґрунтям розвитку стилістики стали риторика, лінгвістика, психологія та логіка. Узагальнено стилістику можна визначити як лінгвістичну науку про засоби виразності й про закономірності функціонування (вживання) мови, обумовлені найбільш доцільним використанням у тексті мовних одиниць у залежності від змісту висловлювання, цілей, ситуації й сфери спілкування. У статті також розглядається питання класифікації стилістичних засобів виразності у сучасній вітчизняній і зарубіжній лінгвістиці. Через різноплановість і багатоаспектність цього питання у сучасній стилістиці спостерігається певне різноманіття підходів до класифікації стилістичних засобів виразності. В залежності від фокусу аналізу дослідники виділяють: лексико-граматичну, риторичну, дискурсивно-прагматичну, функціонально-стилістичну класифікації, а також класифікацію емоційної мови, стилістичних фігур і стилістичних прийомів. В англомовній традиції стилістичні засоби виразності класифікують за типом впливу на цільову аудиторію: аргументи (logos); емоції (pathos); авторитет (ethos); доречність (kairos). Інший підхід передбачає поділ риторичних фігур на 3 різнопланові групи: звукоімітуючі (sound-related), синтаксичні (order-related) та семантичні (meaning-related).