МЕЛОДИКА УСНОЇ РЕЛІГІЙНОЇ ПРОПОВІДІ

(на матеріалі англіканських та лютеранських богослужбових проповідей)

Анотація

Статтю присвячено дослідженню мелодичної організації текстів англіканської та лютеранської проповідей, які є невід’ємною частиною богослужінь у відповідних церквах. Розгляд композиційних особливостей текстів досліджуваних проповідей дозволив виділити чотири композиційні частини, облігаторно присутні в обох видах проповідей (маніфестація теми, цитація, трактування, висновок), кожна з яких вирізняється відносною смисловою й структурною самостійністю і переслідує конкретне прагматичне завдання. Матеріал дослідження, що складали усні англомовні та німецькомовні проповіді, був підданий перцептивному, аудиторському та інструментальному аналізу. Комплексний слуховий та інструментальний аналіз мелодійних характеристик мовлення проповідників дозволяє зробити висновок про наявність єдності не тільки у прагматичних настановах проповідників у двох найпоширеніших протестантських течіях, але й у просодичному оформленні текстів усних проповідей. До інтегральних мелодичних параметрів слід віднести використання емфатичного фразового наголосу на інформативно та/або емоційно вагомих ділянках фраз у надфразових єдностях, розподіл максимумів частоти основного тону (ЧОТ) по композиційних частинах тексту, широту частотного діапазону фраз, яка досягається не тільки за рахунок високих показників максимумів ЧОТ у фразах проповіді, а й за рахунок зниження нижньої межі значень ЧОТ. До диференційних ознак відноситься вживання різного висотного рівня на окремих ділянках тексту: в ініціальній частині англіканської проповіді спостерігається превалювання низького висотного рівня, тоді як у лютеранській проповіді низький рівень голосу є найбільш вживаним у заключній частині проповіді. На підставі виявлених інтегральних просодичних засобів, що беруть участь у побудові аналізованих текстів, можливо констатувати належність англіканської та лютеранської проповідей до одного типу проповідницького дискурсу.