АСОЦІАТИВНИЙ ШЛЕЙФ КУЛЬТУРНИХ АРТЕФАКТІВ
(на матеріалі власних назв масової культури)
DOI:
https://doi.org/10.18524/2307-4604.2023.1(50).285554Ключові слова:
власна назва, вільний асоціативний експеримент, стимул, реакція, семантичний гештальт асоціативного поляАнотація
Стаття концентрується на аналізі асоціативного сприйняття власних назв. Мета статті полягає в аналізі асоціативного шлейфу власних назв, які позначають іменування культурних артефактів онімного ландшафту.Об’єктом дослідження були обрані оніми, які належать до поп-культури, предметом — їх асоціативний шлейф. Матеріалом дослідження послугували 97 реакцій 30 респондентів, які було подано на три стимули: Мона Ліза, Star Wars, Євробачення. Методологія дослідження складається з проведення вільного асоціативного експерименту з обраними онімами-стимулами та аналізу результатів експерименту за допомогою методики семантичного гештальту асоціативного поля. Реакції на стимул природно групуються навколо певних фрагментів концептуальної картини світу, які віддзеркалюються в цьому асоціативному гештальті. Кожний стимул сформував двоскладове ядро семантичного асоціативного гештальту. Ізоморфність структури ядер асоціативних гештальтів не позбавлює їх своєрідності, яка проявляється в потужності домінувального гештальту, що пов’язуємо з тим, що кожний культурний артефакт має багатокомпонентну структуру, яка не може відображатися лише в єдиній асоціативній площині. Дистрибуція онімних реакцій також має певну ізоморфність: в усіх асоціативних полях превалюють антропонімні реакції, які номінують як реальних, так і віртуальних денотатів, що можна трактувати як маніфестацію культури участі, бо в картині світу головним ініціатором та учасником подій є людина. У такий спосіб актуалізується концепція антропоцентризму у сучасному українському суспільстві, яке у той самий час реалізує та ідентифікує себе крізь призму культурних артефактів, власних назв та комплексу мемів. Респондентами експерименту стали представники нового покоління, причому їхня культурна картина світу та її онімна частина демонструє прихильність до традиції та водночасреалізацію їх нового осмислення. Все це дозволяє стверджувати, що за допомогою вільного асоціативного експерименту можна зафіксувати культурний еволюційний поступ.
Посилання
Holubovska, I. O. (2007). Vsesvit kriz “movne dzerkalo”: universalne ta idioetnichne. Naukovyi chasopys UDU imeni Drahomanova, Seriia 09. Suchasni tendentsii rozvytku mov, 1, 3–7.
Didur, Yu. I. (2014). Semantychni heshtalty asotsiatyvnoho polia erhonima Verkhovna rada. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia». Seriia: Filolohichna, 42, 58–59.
Zhaivoronok, V. V. (2007). Ukrainska etnolinhvistyka : narysy. K.: Dovira.
Karpenko, O. Yu. (2006). Kohnityvna onomastyka yak napriamok piznannia vlasnykh nazv : dys. … doktora filol. nauk : 10.02.15 — zahalne movoznavstvo. Odesa. 416 s.
Lakoff, D. (1981). Lynhvystycheskye heshtalty. Novoe v zarubezhnoi lynhvystyke, (10), 350–368.
Koni v yablukakh (2017, January 25) Mona Liza. https://konivjab.net/%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D0%B0-%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%B0/
Lukash, H. P. (2014a). Kohnityvni parametry konotatyvnykh vlasnykh nazv. Naukovi zapysky [Natsionalnoho universytetu Ostrozka akademiia]. Seriia: Filolohichna, (48), 93–96.
Lukash, H. P. (2014b). Kulturni smysly kohnityvnoi matrytsi konotonima. Vostochnoukraynskyi lynhvystycheskyi sbornyk, 15, 3–13.
Lukash, H. P. (2015). Slovnyk konotatyvnykh vlasnykh nazv. Vinnytsia, «Nilan-LTD».
Neklesova, V. Yu. (2019a). Dynamika reaktsii respondentiv vilnoho asotsiatyvnoho onimnoho eksperymentu u malykh hrupakh (30–100 osib). Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia filolohichna, 71(1), 248–260.
Neklesova, V. Yu. (2019b). Onimnyi landshaft yak aktualizatsiia kulturnykh ta sotsialnykh artefaktiv v informatsiinomu prostori (na materiali ukrainskoi, ispanskoi, anhliiskoi mov) : dys. … doktora filol. nauk : 10.02.15 — zahalne movoznavstvo. Kyiv. 423 s.
Otyn, E. S. (2010). Slovar konnotatyvnykh sobstvennykh ymen. Donetsk: Yuho-Vostok.
Ofitsiinyi Blog — Google Ukraina. (n.d.). https://ukraine.googleblog.com/
Skazhy “ni!” Yevroserdiuchtsi | Narodni blohy. (n.d.). https://narodna.pravda.com.ua/culture/45d9be1a9c174/view_code/
Stoliar, M. B. (2020). Suchasna ukrainska smikhova kultura: tradytsii ta innovatsii. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu imeni V. N. Karazina, Seriia «Teoriia kultury i filosofiia nauky», 62, 86–92.
Torchynskyi M. M. (2014). Vlasni nazvy yak etnokulturni elementy. Problemy suchasnoi linhvistyky ta linhvodydaktyky, 51–55.
Tyshchenko, O. V. (1999). Do spetsyfiky formalno-semantychnykh koreliatsii obriadovoi leksyky/na materiali slov’ianskykh mov. Redaktsiina rada, 141–144.
Amery, R. (2016). Warraparna Kaurna! Reclaiming an Australian language. University of Adelaide Press.
Bidwell, D. R. (2008). Practicing the religious self: Buddhist-Christian identity as social artifact. Buddhist-Christian Studies, 28, 3–12.
Cole, M. (1998). Can cultural psychology help us think about diversity? Mind, Culture, and Activity, 5(4), 291–304
Cole, M., Engeström, Y., Engestrom, Y., Vasquez, O. A., & Vasquez, O. (Eds.). (1997). Mind, culture, and activity: Seminal papers from the Laboratory of Comparative Human Cognition. Cambridge University Press.
Curşeu, P. L., & Pop-Curşeu, I. (2018). Gender in the Afterlife: An Exploration of Dynamic Gender Stereotypes in the Epitaphs of the Merry Cemetery of Săpânţa. Frontiers in Psychology, 9. Retrieved from https://www.frontiersin.org/articles/10.3389/fpsyg.2018.01436/full
Curlew, A. (2017). The legend of the Slender Man: The boogieman of surveillance culture. First Monday. Retrieved from https://firstmonday.org/ojs/index.php/fm/article/download/6901/6311
Curtis, A. (2018). Individual, institutional and international: Three aspects of intercultural communication. Intercultural communication in Asia: Education, language and values, 21–36.
Dirks, D., & Rice, S. K. (2004). “Dining While Black” Tipping as Social Artifact. Cornell Hotel and Restaurant Administration Quarterly, 45(1), 30–47.
Drout, M. (2006). A Meme-Based Approach to Oral Traditional Theory. Oral Tradition, 21(2), 269–294.
Engeström, Y. (1999). Innovative learning in work teams: Analyzing cycles of knowledge creation. Perspectives on activity theory, 377–416.
Gadamer, H. G., & Derrida, J. (1989). Dialogue and deconstruction: the Gadamer-Derrida encounter. Suny Press.
Gamberini, L., & Valentini, E. (2001). Web usability today: Theories, approach and methods. Towards cyberpsychology: Mind, cognition and society in the internet age, 109–125.
Kellner, D. (2003). Media culture: Cultural studies, identity and politics between the modern and the post-modern. Routledge.
Kristiansen, G. (2008). Style-shifting and shifting styles: A socio-cognitive approach to lectal variation. Cognitive sociolinguistics: Language variation, cultural models, social systems, 45–90.
Mithen, S., & Parsons, L. (2008). The brain as a cultural artefact. Cambridge archaeological journal, 18(3), 415–422.
Nica, G. (2018, October 4). Video: BMW shows off Intelligent Personal Assistant in Paris with Mona Lisa. BMW BLOG. https://www.bmwblog.com/2018/10/04/video-bmw-shows-off-intelligent-personal-assistant-in-paris-with-mona-lisa/
Oberhardt, S. (2000). Frames within frames: The pedagogy of the art museum as cultural artifact. The Pennsylvania State University.
Pearson, R. (2007). Bachies, bardies, trekkies, and sherlockians. Fandom: Identities and communities in a mediated world, 102, 98–109.
Smiraglia, R. P. (2008). Rethinking what we catalog: Documents as cultural artifacts. Cataloging & classification quarterly, 45(3), 25–37.
Suchman, M. C. (2003). The contract as social artifact. Law & Society Review, 37(1), 91–142.
Sterne, J. (2006). The mp3 as cultural artifact. New media & society, 8(5), 825–842.
Thompson, P., & Samuel, R. (1990). Memory and Myth. The Myths we live by, 7–40. Routledge.
Wartofsky, M. W. (2012). Models: Representation and the scientific understanding (Vol. 48). Springer Science & Business Media.
Watts, R. J. (1981). The Pragmalinguistic Analysis of Narrative Texts: Narrative Co-operation in Charles Dickens’s” Hard Times” (Vol. 3). Gunter Narr Verlag.
Wikimedia Foundation. (2023, February 5). Дарт Вейдер в українській політиці. Wikipedia. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B0%D1%80%D1%82_%D0%92%D0%B5%D0%B9%D0%B4%D0%B5%D1%80_%D0%B2_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B9_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8%D1%86%D1%96
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
