ЛІНГВАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ У ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.18524/2307-4604.2022.1(48).259815

Ключові слова:

діалог, художнє мовлення, типи оповіді, лінгвістика тексту

Анотація

Стаття присвячена вивченню особливостей діалогічного мовлення у художньому тексті на матеріалі роману американського письменника Е. Сігала “Love Story”. Основним методом дослідження виступав контекстуально-інтерпретаційний, сутність якого полягає в дослідженні тексту у різних типах контексту на основі інтерпретації дослідником текстових категорій та компонентів. Дослідження проводилося у рамках лінгвістики тексту – розділу загального мовознавства, який розглядає текст як систему найвищого рангу, як складну єдність, структурно-семантичне утворення, відмінне від простої послідовності речень, яке посилює увагу до акту комунікації. На відміну від інших типів оповіді, діалог досить легко виокремлюється у тексті завдяки обов’язковому пунктуаційно-графічному виділенню. Всі репліки персонажу складають його мовленнєву партію, а кожна окрема репліка, як правило, є складовою частиною діалогічної єдності, тобто двох та більше реплік, тісно пов’язаних між собою формально-змістовними зв’язками. Будь-який діалог у художньому творові виконує дві основні функції: 1) імітувати усне спонтанне мовлення для створення ефекту автентичності бесіди; 2) охарактеризувати персонажів, стосунки між ними та ситуацію спілкування. Широке використання різнорівневих стилістичних прийомів у діалогічному мовленні, а саме: графону, еліптичних конструкцій, апосіопези, хіазму, антитези, гри слів та ін. допомагає авторові повністю розкрити основні функції діалогу – імітувати усне спонтанне мовлення для створення ефекту автентичності бесіди та охарактеризувати персонажів, стосунки між ними та ситуацію спілкування. Головні герої охарактеризовані як освічені люди, зокрема, за допомогою вживання різноманітних алюзій, латинських та французьких виразів тощо. Водночас вони є типовими представниками американської студентської молоді 70-х років, що знаходить своє відображення у використанні розмовної та часом ненормативної лексики у їхньому мовленні, що до того ж надає йому емоційного забарвлення та ефекту автентичності.

Посилання

Кухаренко В.А. Интерпретация текста. Одесса: Латстар, 2002. 292 с.

Романюк І. В. Діалог в оповідному тексті: структурно-семантичні та стилістичні функції : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02.01 – українська мова. Одеса, 2010. 18 с.

Торчинська Н. М. Стан вивчення діалогічного мовлення у вітчизняній лінгвістиці. Актуальні проблеми філології та перекладознавства. 2018. Вип. 14. С. 210-223.

Kukharenko V.A. A Book of Practice in Stylistics. Vinnytsia: “Nova Knyga”, 2000. 160 p.

Segal E. Love Story. M.: Progress Publishers, 1989. 227 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-07-05

Номер

Розділ

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО МОВОЗНАВСТВА