КОНСТРУЮВАННЯ ЧОЛОВІЧОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ У ДРАМАТИЧНОМУ ДИСКУРСІ ЧАСІВ РЕСТАВРАЦІЇ СТЮАРТІВ

Анотація

У статті поняття дискурсу та ідентичності розглянуто з позицій когнітивнокомунікативної парадигми. Я стверджую, що драматичний дискурс часів Реставрації Стюартів був продуктом суспільства перехідного періоду, що знаходилося на шляху змін від одного культурного, соціального та політичного ладу до іншого, і формувався під гнітючим впливом Карла II, який активно використовував інститут театру як інструмент поширення нових ідей і відновлення королівської влади. У статті обґрунтовано, що чоловічі ідентичності, що конструюються у драматичному дискурсі часів Реставрації Стюартів, часто надихалися та створювалися групою друзів і придворних короля, дотепниками, які брали участь у державних справах, активно долучалися до написання драматичних творів і поширювали основні ідеї панівного класу у своїх літературних творах. У цій статті я наводжу результати дослідження двох чоловічих ідентичностей, представлених у драматичних творах часів Реставрації Стюартів: ідентичності лібертіна-аристократа (лібертіна-героя) та ідентичності лібертіна-франта. Я також наголошую на ролі прагматичної стратегії самопрезентації у конструюванні ідентичності й виділяю тактики її вербалізації, а саме: тактику ідентифікації, тактику солідаризації та тактику дистанціювання. У цій науковій розвідці я доводжу, що у драматичних творах часів Реставрації Стюартів лібертіни-герої презентують себе як бабії, дебошири та лихослови, а лібертіни-франти представлені як розпусники і денді. У цій статті я стверджую, що через тактику ідентифікації лібертіни-герої та лібертіни-франти демонструють свою вірність ідеям лібертинізму, а через тактику солідаризації продемонстровано прихильність лібертінів-героїв та лібертінів-франтів до нової ідеології, моди та тенденцій. Тактика дистанціювання використовується, щоб наголосити на перевазі лібертінів-героїв над лібертінами-франтами.