ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ КАТЕГОРІЇ ВІРОГІДНОСТІ В СУЧАСНИХ ІСПАНСЬКІЙ ТА ІТАЛІЙСЬКІЙ МОВАХ
DOI:
https://doi.org/10.18524/2307-4604.2021.2(47).245923Ключові слова:
модальність вірогідності, епістемічна модальність, семний (компонентний) аналіз, первинна та вторинна функція, функціональна єдність мовних одиницьАнотація
Стаття присвячена дослідженню функціонування мовних засобів, що у первинній чи у вторинній функції здатні виражати модальність вірогідності в сучасних іспанській та італійській мовах. Категорія вірогідності розглядається нами як різновид модальності з точки зору логічної (епістемічної) модальності, функціональної граматики, а також з позицій теорії мовної комунікації. Вірогідність як різновид модальності – це один з найпоширеніших видів модальності з великою градацією семантичних значень – від повного незнання до повної впевненості. Коло мовних засобів, які можуть виражати цей різновид суб’єктивної модальності в іспанській та італійській мовах здається неосяжним. Мова йде про функціонально-семантичну категорію, що об’єднує різнорівневі мовні засоби: модальні прислівники, модальні дієслова, сталі синтаксичні конструкції, видо-часові форми таких способів як indicativo, subjuntivo, condicional в іспанській мові та indicativo, congiuntivo, condizionale в італійській мові, по дві форми майбутнього часу в кожній із мов, що здатні розвивати це модальне значення при переключенні темпоральної семи. Всі вони можуть взаємодіяти між собою, посилюючи досліджуване модальне значення. За допомогою взаємодії цих засобів можна виразити різну градацію та відтінки модального значення вірогідності. Завдяки функціонально-семантичному підходу до вивчення цієї категорії на матеріалі різних мов, були створені функціонально-семантичні поля з ядерною та периферійними зонами. Структурування цих полів стало можливим завдяки виокремленню первинної та вторинних сем модальності вірогідності у досліджуваних одиниць. Здається, що все вже сказано про цю категорію, але новий виток інтересу до логічної модальності, пристосування концепції можливих світів до категорії вірогідності, знов поставили питання про її наповнення та визвали необхідність відстоювати той факт, що лінгвістична модальність, хоча і базується на логічній модальності, не ототожнюється з нею.
Посилання
Berezenko, V.M. (2016). Virogidnist’ iak dyskursyvne znachennja predykatyvnyh kompleksiv na poznachennja dzherela informatsii v suchasnii angliiskii movi. Visnyk KNLU.Seriia filologiia, T.19, №1, 13-19.
Colella, Gianluca (2017). Funzioni metadiscorsive dei marcatori modali epistemici nella prosa accademica. Perché scrivere? Motivazioni, scelte, risultati / [ed] F. Bianco & J. Špička. Firenze: Franco Cesati, 261−273.
Fant, L. (2007). La modalización del acierto formulativo en español. Revista internacional de lingüística iberoamericana, № 5 (1), 39−58.
Fridl, Viktória. (2016). Il congiuntivo dubitativo nell’italiano e nello spagnolo: un’analisi comparativa. Italogramma. Vol. 10. URL: http://epa.oszk.hu/02300/02391/00010/pdf/
García, M. E. (2019). Diferencias de uso del modo verbal subjuntivo en italiano y en español análisis comparativo de los subjuntivos de la novela novecento de Alessandro Baricco en su versión original en italiano y en su traducción al español: Trabajo de fin de Grado. Salamanca. URL: http://hdl.handle.net/10366/140340.
Kratochvílová, Dana. (2013). La modalidad epistémica española: Las relaciones entre el significado modal real y el significado modal potencial en español. Linguistica Pragensia, 2013, № 2, 73−83. URL: https://www.researchgate.net/publication/283205271
Melnikova, L.S. (2015). K voprosu o modalnosti (na materiale italianskogo iazyka). Mn.:BGU, 108113.
Teletska, T.V. (2005). Predmetna modalist i modalnist virogidnosti u movi ta movlenni (na materiali ukrainskois, rosiiskoii, frantsuzkoi ta angliiskoii mov): avtoref.dyss...kand.filol.nauk: 10.02.15. Odesa.
Xie, Yu. (2017). Recursos lingüísticos de la modalidad epistémica en español y sus paralelos en chino:Tesis doctoral. Sevilla.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.