СИНТАКСИЧНА СИНОНІМІЯ ЯК ОДНА З ОСОБЛИВОСТЕЙ ІДІОСТИЛЮ АВТОРА (на матеріалі французької художньої прози ХХ – початку ХХІ століть)

Автор(и)

  • А. В. Лепетюха Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди https://orcid.org/0000-0002-2812-4510

DOI:

https://doi.org/10.18524/2307-4604.2021.1(46).234397

Ключові слова:

ідіостиль автора, ко(н)текст, одно- та двобазовий трансформ, первинна структура, преференціальна опція, синтаксичний синонім

Анотація

У цій статті синтаксичні синоніми як одна з характеристик авторського ідіостилю визначено як ко(н)текстуально преференціальні опції, що формуються в континуумі мова → мовлення унаслідок поетапних феноменологічних когнітивних поліоперацій на рівнях первинної та вторинної свідомості: деструкція та реконструювання буття і його структур та категорій → сублінгвістичні схеми → первинні (стрижневі) структури → вторинні редуковані, розширені та кількісно рівнокомпонентні одно- та двобазові синонімічні трансформи. Трансформаційні процеси та первинна структура виявлено шляхом процедури зворотної реконструкції (мовлення → мова). Ідіостиль автора розглянуто як кореляцію різного ступеня індивідуального й колективного когнітивних просторів, що зумовлює вибір та актуалізацію певних синонімічних структур.  Виокремлено три типи авторського ідіостилю: 1) дифузний (домінування колективного когнітивного простору над індивідуальним, що виявляється в реалізації типових для певної епохи синонімічних структур); 2) персональний (переважання індивідуального когнітивного простору над колективним, тобто актуалізація граматизованих синонімічних висловлень, притаманних іншій епосі, типових аграматизованих синонімічних структур, характерних для іншої епохи або нехарактерних для описаної епохи, нетипових аграматизованих синонімічних конструкцій. Проаналізовано ідіостиль французьких письменників ХХ – початку ХХІ століть на прикладах різних структурно-семантичних типів синонімічних преференціальних опцій (звужених моно- та поліпредикативних конструкцій з дієприкметниковою та дієприслівниковою головними лексемами, безсполучникових умовних структур та розширених предикатами й презентативами синонімічних конструкцій) та доведено співіснування двох феноменів: звуження та розширення у сучасній французькій художній прозі незважаючи на загальну тенденцію економії засобів вираження авторської думки.

Посилання

Байзакова Г. К. Идиостиль творчества О. Сулейменова. Шәкәрім атындағы СМУ ХАБАРШЫСЫ. 2011. № 2 (54). С. 163–166.

Болотнова Н. С. Филологический анализ текста. Москва : «Наука», 2007. 520 с.

Брандес М. П. Стилистика текста. Теоретический курс. Москва : «Прогресс-Традиция» ; «ИНФРА-М», 2004. 416 с.

Булацкая В. В., Гулевич Е. В. Идиостиль как авторский почерк. Филологические науки. 2014. № 23 (1). С. 51–54.

Варяница А. И., Фабрика Ю. А. Идиостиль автора художественного текста и фразовая номинация. Университетские чтения. 2014. Ч. 6. С. 96–102.

Волтерский В. П. Стилистическое учение М. В. Ломоносова и теория трёх стилей. Москва : «Издание Московского университета», 1970. 212 с.

Гальперин И. Р. Стилистика. Москва : «Высшая школа», 1981. 334 с.

Долинин К. А. Интерпретация текста. Москва : «Просвещение», 1985. 288 с.

Золян С. Т. Семантика и структура поэтического текста. Ереван : Ереванский государственный университет, 1991. 311 с.

Кожина М. Н., Дуслаева Л. Р., Салимовский В. А. Стилистика русского языка. Москва : «Флинта» ; «Наука», 2008. 464 с.

Ломоносов М. В. Краткое руководство к красноречию : избранная проза. Москва : «Советская Россия», 1986. 327 с.

Минкин Л. М. Аспекты синтезированной теории прагматики. Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія Філологія. 1998. Т. 1. № 1. С. 20–24.

Пиотровский Р. Г. Очерки по стилистике французского языка. Морфология и синтаксиc. Ленинград : «Государственное учебно-педагогическое издательство министерства просвещения РСФСР», 1960. 224 с.

Пищальникова В. А. Проблема идиостиля. Психолингвистический аспект. Барнаул : «Изд-во Алтайск. ун-та», 1992. 73 с.

Плотникова С. Н. Когнитивно-дискурсивная деятельность : наблюдение и конструирование. Studia Linguistica Cognita. Язык и познание : методологические проблемы и перспективы. 2006. Вып. 1. С. 66–81.

Покровская Е. А. Русский синтаксис в ХХ веке : лингвокультурологический анализ. Ростов н/Д : «Изд-во Ростовского ун-та», 2001. 436 с.

Розенталь Д. Э., Теленкова М. А. Справочник лингвистических терминов. Москва : «Просвещение», 1985. 400 с.

Самарская Т. Б. Языковые средства создания идиостиля. Научный журнал КубГАУ. 2016. № 116 (02). С. 38–47.

Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика : напрями та проблеми. Полтава : «Довкілля-К», 2008. 712 с.

Скляренко О. Б. Жанрово-стилістична домінанта оповідань Інгеборг Брахманн : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02.04. Київ, 2013. 20 с.

Солганик Г. Я. Синтаксическая стилистика. Москва : «Издательство ЛКИ», 2013. 232 с.

Тынянов Ю. Н. Поэтика. История литературы. Кино. Москва : «Наука», 1977. 573 с.

Фокина В. Н., Лукьянова А. В., Широкова М. Е. Анализ подходов к установлению критериев построения индивидуального лексического профиля с целью определения авторства текстов. Социология образования. 2014. № 12. С. 67–87.

Beigbeder, F. L’amour dure trois ans. Paris : Éditions Bernard Grasset, 1997. 195 p.

Beckett, S. Compagnie. Paris : Éditions de Minuit, 1980. 24 р.

Boudard, А. Mourir d’enfance. Paris : Robert Laffont, 1995. 209 p.

Camus, A. La Peste. Paris : Éditions Gallimard, 1983. 288 p.

Gardel, L. Fort Saganne. Paris : Éditions du Seuil, 1980. 318 p.

Gide, A. Les Nourritures terrestres. Paris : Éditions Gallimard, 1971. 256 p.

Gineste, M.-D. De la phrase à la proposition sémantique : un point de vue de la psychologie cognitive du langage. L’information grammaticale. 2003. n° 98. Р. 48–51.

Giono, J. Le serpent d’étoiles. Paris : Éditions Bernard Grasset, 1973. 176 p.

Jacq, Ch. La justice du vizir. Paris : Librairie Plon, 1994. 379 p.

Japrisot, S. La dame dans l’auto avec des lunettes et un fusil. Paris: Éditions Denoёl, 1980. 318p.

Lacan, J. Fonction et champ de la parole et du langage. Écrits. Paris : Édition du Seuil, 1966. P. 237–322.

Obreja, C. L’imaginaire linguistique des éditorialistes. De la créativité dans lе langage. Revista Româneaskǎ pentru Educaţie Multidimentionalǎ. 2011. n° 8. P. 15–29.

San-Antonio Bouge ton pied que je voie la mer. Paris : Éditions Fleuve noir, 1982. 224 p.

Sender, E. Le sang des dauphins noirs. Paris : Éditions XO, 2012. 412 p.

Todorov, Т. Michail Bachtine. Le principe dialogique. Suivi des Écrits du cercle de Bakhtine. Paris : Éditions du Seuil, 1981. 318 p.

Werber, B. La Voix de la Terre. Troisième humanité. Paris : Albin Michel et Bernard Werber, 2014. 674 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-08-02

Номер

Розділ

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО МОВОЗНАВСТВА