МОВЛЕННЄВИЙ ПОРТЕТ БОЖЕВІЛЬНОГО У ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ

Анотація

Дана стаття присвячена розгляду особливостей вербалізації концепту INSANITY в художньому тексті на матеріалі сучасних романів американських і британських письменників. Метою дослідження є аналіз і класифікація лексичних засобів, які формують образ божевільного в досліджуваних творах. Об’єктом аналізу є лексеми-вербалізатори концепту INSANITY, а предметом - мовні засоби формування мовленнєвого портрету божевільного в художніх текстах. Концепт в даному дослідженні розуміється нами як дискретне ментальне утворення, яке є базовою одиницею ментального коду людини, і що володіє упорядкованою структурою, що становить собою результат когнітивної діяльності особистості і суспільства і несе комплексну інформацію про предмет або явище, що відображується. Методом суцільної вибірки ми виділили текстові фрагменти, що містять портретні описи персонажів, які страждають психічними розладами. Висунуто гіпотезу про те, що концептуальні ознаки РУЙНУВАННЯ, ДЕФОРМАЦІЯ, АФЕКТИВНІСТЬ, що є ядерними ознаками концепту INSANITY, вербалізуються в досліджуваних текстах при створенні зовнішнього образу персонажа. Також було встановлено, що опозиція СВІЙЧУЖИЙ є одним з найважливіших механізмів, який бере участь в концептуалізації феномена божевілля, на що вказує частотна вербалізація ознаки ЧУЖИЙ концепту INSANITY в художніх текстах. Вивчивши сукупність лексичних засобів, що беруть участь у створенні мовленнєвого портрету літературного персонажа з психічними відхиленнями, ми виділили набір прототипічних характеристик зовнішності божевільного. На матеріалі творів було досліджено такий різновид композиційно-мовленнєвої форми «діалог», як мовленнєвий портрет персонажа-безумця. Отримані характеристики було згруповано в наступні тематичні групи: ономатопеїчні слова з семою “підвищення голосового діапазону” та слова, що маркують манеру мовленнєвої діяльності. Всі подібні контексти пропонують читачеві кванти інформації, що функціонують як маркери психічного нездоров’я персонажа.