СТИЛІСТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ У СИНЕРГЕТИЦІ ДЕКОДУВАННЯ СЕМАНТИЧНОГО ОБСЯГУ ІМЕННИКІВ (на матеріалі німецькомовної художньої прози)
DOI:
https://doi.org/10.18524/2307-4604.2019.2(43).186239Ключові слова:
декодування стилістичних характеристик іменника, семантичний об’єм слова, головна/похідна номінація, ментальний лексикон людини, лінгвосинергетична модель, полісемічна/моносемічна модель іменника, принцип мінімізації зусиль, самоорганізаціяАнотація
Статтю присвячено вивченню взаємодії синтагматичних, семантичних і парадигматичних факторів у процесі генерування іменникового змісту з його стилістичними характеристиками у німецькій мові з позиції лінгвосинергетичної наукової парадигми, яка розглядає мову як складну динамічну систему, здатну до самоорганізації і саморегуляції. Методологічно важливим у дослідженні є положення про те, що рушійним фактором мовного розвитку виступає синергетичний закон докладання найменших зусиль і збереження мовної енергії. В синергетичному розумінні автор статті проводить паралелі між словником як представником мовного узагальнення про структуровану суму знань засвоєної позамовної дійсності та ментальним лексиконом, який не є довільним накопиченням унесень, а становить структуровану ієрархічну систему таких унесень. Якщо в синергетичному розумінні лексичні одиниці та їх значення на мовному рівні містять закодовану структуровану інформацію, то в цьому ж руслі у роботі розглянуто реалізацію слова в одному зі своїх значень на мовленнєвому рівні як декодування інформації. Відносно іменника синергетичний механізм мінімізації зусиль у процесі генерування іменниковоінформаційного мовленнєвого змісту передбачає, що ментальний лексикон людини скеровано на оптимальне декодування семантичного обсягу слова з його стилістичним статусом. Отримані на підставі синергетично-квантитативного підходу результати екстрапольовано на лінгвосинергетичні моделі самоорганізації іменникового найменування згідно з принципом мінімізації зусиль, що скеровує ментальний лексикон людини на оптимальне декодування семантичного обсягу полісемічних або моносемічних іменників у співвіднесенні з їх стилістичними характеристиками у німецькомовній художній прозі. Лінгвосинергетичний підхід із залученням квантитативних методів дослідження дав змогу проаналізувати на синхронічному зрізі результати саморегуляції й становлення полісемічних та моносемічних іменників з огляду на пройдений ними синергетичний цикл порядок – хаос – порядок і в такий спосіб поповнити германське мовознавство новими знаннями про німецькомовну іменникову лексику.Посилання
Vinogradov V. V. (1977). Izbrannye trudy. Leksikologiia i leksikografiia. Moskva: Nauka.
Generalova L. K. (1973). K voprose o strukture znachenij imen sushhestvitel‘nyh. In Sbornik nauchnyh trudov Moskovskogo pedagogicheskogo instituta. № 71. 43-50.
German I. A. (2000). Lingvosinergetika. Barnaul: Izdatelstvo Altaiskoi akademii ekonomiki i prava, 2000.
Dombrovan T. I. (2013). Jazyk v kontekste sinergetiki. Odessa: Odesskaia gorodskaia tipografiia.
Kolmogorova A. V. (2012). Jazykovoe znachenie kak sinergeticheskaja sistema. In Nauchnoe mnenie. № 9. 61-67.
Levickij V. V. (2006). Semasiologija. 2-e izd., ispr. i dop. Vinnitsa: Nova knyha.
Olshanskii I. P., Skiba G. V. (1987). Leksicheskaia polisemiia v sisteme iazyka i tekste. Kishinev: Shtiintca.
Pikhtovnikova L. S. (2012). Lingvosinergetika: osnovy i ocherk napravlenii: monografiia. Kharkov: KhNU imeni V. N. Karazina.
Polikarpov A. A., Kurlov V. Ia. (1994). Stilistika, semantika, grammatika: Opyt analiza sistemnykh vzaimosviazei. In Voprosy iazykoznaniia. № 1. 62–75.
Selivanova O. (2013). Svit svidomosti v movi. Mir soznaniia v iazyke: monohrafiia. Cherkasy: Yu. Chabanenko.
Stepanov Iu. S. (1965). Frantcuzskaia stilistika. Moskva: Vysshaia shkola.
Böll H. (2007). Billard um halb zehn. Sankt-Peterburg: Karo.
Duden. Deutsches Universalwörterbuch (2003). Оn CD. Mannheim: Dudenverlag,. 1 elektron. opt. dysk (CD–ROM): kolor.; 12 см. System. vymohy: Pentium; 128 Mb RAM; Windows 2000, XP; MS Word 2000. Nazva z tytul. ekranu.
Hesse H. (2006). Das Glasperlenspiel. Санкт-Петербург: Sankt-Peterburg: Karo.
Laddisow A. (1983). Konnotation in der nominalen Wortbildung der deutschen Gegenwartssprache. In Entwicklungen der Wortbildung der deutschen Gegenwartssprache / Hrsg. Fleischer Wolfgang. Berlin. 21–48.
Ludwig K. D. (1991). Markierungen im allgemeinen einsprachigen Wörterbuch des Deutschen. Tübingen: Niemeyer.
Maineke E. (1996).Das Substantiv in der deutschen Gegenwartssprache. Heidelberg: Universitätsverlag WINTER.
Polenz P. (2012). Deutsche Satzsemantik. 3. Aufl. Berlin – New York: Walter de Gryeter.
Primus B. (2012). Semantische Rollen. Heidelberg: Universitätsverlag WINTER.
Schippan T. (1983). Zum Problem der Konnotation. In Zeitschrift für Phonetik, Sprachwissenschaft und Kommunikationsforschung. 32 (6). 679-684.
Schwarz M. (1996). Einführung in die Kognitive Linguistik. 2. überarb. Aufl. Tübingen und Basel: Francke Verlag.
Süskind P. (1994). Das Parfum. Zürich: Diogenes Tachenbuch Verlag AG.
Walser M. (2006). Der Augenblick der Liebe. Hamburg: Rowohlt Taschenbuch Verlag.
Wolf C. (1988). Kindheitsmuster. Frankfurt am Main: Luchterhand Literaturverlag GmbH. 25.
Zipf G. K. (1949). Human behaviour and the principle of least effort. Cambridge: Addison– Wesley.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2019 Записки з романо-германської філології
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.