Записки з романо-германської філології

ПРОБЛЕМАТИКА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ СУЧАСНОЇ АНТИУТОПІЇ (українська та світова літератури)

О. А. Андрейчикова — Tue, 19 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті досліджуються специфічні ознаки сучасної антиутопії, тематика та проблематика жанру. Об’єкт дослідження — сучасні антиутопічні романи світової та української літератури.

На противагу ХХ століттю, у літературознавчий обіг дослідників антиутопії XXI століття увійшли поняття критичної, феміністичної, цифрової, національної (у контексті мультикультуралізму) антиутопії. Виокремлюються специфічні групи та їх жанрові підвиди.

У статті також зазначається, що актуальність антиутопії насамперед пов’язана з соціокультурними та геополітичними катастрофами та руйнівними устроями: війни, жорстка влада, тиранічні імперії, авторитаризм і тоталітаризм — все це ламає утопічну свідомість. І хоча мрія, співзвучна утопії, органічна для людини, як виявилося, вона є неприйнятною для сучасного світопорядку.

КОМУНІКАТИВНА ТАКТИКА ПОДЯКИ В СВІТСЬКОМУ МОВЛЕННІ (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛОМОВНОГО ХУДОЖНЬОГО ДИСКУРСУ)

І. Базарова — Tue, 19 Dec 2023 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню комунікативної тактики подяки в світському мовленні. Матеріалом дослідження обрано художній англомовний дискурс, з якого методом суцільної вибірки виокремлено епізоди, в яких персонажі, залучені до світської бесіди, послуговуються даною тактикою. В дослідженні використано описовий, функціональний, контекстуально-інтерпретаційний методи. В статті обговорюються наявні в лінгвістиці визначення комунікативної стратегії та комунікативної тактики. Запропонована власна класифікація комунікативних стратегій і тактик, якими послуговуються учасники світської бесіди. Подяка, разом з тактиками схвалення зустрічі, довідування про справи співрозмовника, довідування про думку співрозмовника, згоди з думкою співрозмовника, компліменту, співчуття співрозмовникові та поздоровлення віднесена до стратегії виявлення інтересу до співрозмовника. В теорії мовленнєвих актів подяку потрактовують як бехабітив, конвівіал, експресив, сатисфікатив або регламентив — в залежності від того, яку ілокутивну ціль той чи інший вчений визнає домінувальною в даному мовленнєвому акті. Користуючись комунікативною тактикою подяки, мовець показує своє добре ставлення до співбесідника, викликає приємні почуття, створює доброзичливу атмосферу бесіди, зокрема світської бесіди. Контекстуально-інтерпретаційний аналіз фактичного матеріалу свідчить про те, що учасники світської бесіди виражають подяку за запрошення, за надану інформацію, отримані компліменти, за схвалення їхніх дій, за вияв турботи та уваги до них, за підтримку. В світській бесіді подяка переважно функціонує як етикетний засіб, який не має емоційно-оцінного навантаження. Подяка здебільшого реалізована дієсловом thank, прикметниками grateful та thankful, та рідше, особливо для вираження щирої подяки, вживаються непрямі засоби, зокрема оцінні прикметники nice, sweet та kind. Щира подяка не так поширена в світській бесіді, проте є цілком можливою. Щирість мовця увиразнюють прислівники-інтенсифікатори.

ОНОМАТОПЕЯ ЯК ЗАСІБ ЕКСПРЕСИВНОСТІ В ГРАФІЧНОМУ РОМАНІ: ДЕЯКІ НЮАНСИ ПЕРЕКЛАДУ

І. С. Божко, А. Калініченко — Tue, 19 Dec 2023 00:00:00 +0200

Статтю присвячено ономатопеї як засобу експресивності в графічному романі, зокрема особливостям перекладу звуконаслідувальних слів з французької мови українською. Метою дослідження є з’ясувати особливості ономатопеї в графічному романі та проаналізувати стратегії її перекладу, уклавши міні-словник ономатопей (мовна пара французька — українська). У ході дослідження з’ясовано, що графічний роман спирається на суто візуальну та текстову складову. Саме візуальний супровід кольорів, тексту та стилю малюнку допомагає зрозуміти, як сприймати ономатопею в контексті. Такий художній засіб як текстова булька теж відповідає за передачу значення ономатопеї, тож форму, розмір, стиль накреслення літер необхідно враховувати під час інтерпретації. Працюючи над перекладом ономатопей у графічних романах, необхідно спиратися на загальні лінгвістичні знання, аналізуючи тип звуконаслідування за походженням (антропофони, зоофони, натурофони, артефактофони) та значення формансних ономатопів для більш ефективного підбору аналогів. Водночас процес перекладу — передусім креативний процес, тому неможливо запропонувати конкретну модель роботи над текстом. Дослідивши способи перекладу ономатопей у ряді коміксів про Тентена (Ерже) та в «Персеполісі» (Марджан Сатрапі), ми дійшли висновку, що перекладачі застосовували такі стратегії: транскрипцію / транслітерацію; часткову адаптацію (заміну однієї-двох літер); повну заміну звуконаслідувального слова на слово, властиве українській мові; повну заміну слова з частковою заміною значення; заміну ономатопеї на корінь відповідного дієслова. Поширеними в перекладацькій практиці є додавання та вилучення окремих елементів (серед них і ономатопеї), що загалом не схвалюється, однак не є недоліком за умови дотримання авторського задуму. Нерідко перекладачеві доводиться комбінувати стратегії для досягнення точного й експресивного результату.

ПОНЯТТЯ «АНГЛІЙСЬКІСТЬ» ЯК СКЛАДОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ У НАУКОВИХ РОЗВІДКАХ

Л. І. Войтенко, С. С. Богуславський — Tue, 19 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті аналізується поняття англійськості у наукових розвідках зарубіжних та вітчизняних дослідників. Англійськість визначається як складова національної ідентичності. Поняття англійськості досліджується з різних підходів. На соціальному рівні за форми втілення англійськості відповідає інтелігенція, яка організовує суспільство у «модерному» поступі. Етно-культурний підхід формує перші уявлення про природу національного, які визначено як примордіальні, тому органістичний підхід до проблем національного формує уявлення, що нація та національна ідентичність є феноменами, даними народу «від природи», вони залежні від існування національної держави. Поняття національної ідентичності, в такий спосіб, стає головною складовою етно-культурного підходу. Модерністський підхід, оформляється в середині ХХ століття. Він акцентується на політичній природі національного, стверджується, що нації виникають за певних соціальних умов, а з часом зникають, минає епоха національних держав, а зміна історичних умов веде до трансформації національних держав у космополітичну загальну державу. 80–90-ті роки ХХ століття — це поява постмодерністської концепції національного, яка, на відміну від політикоцентризму попередньої теорії, постає як культуроцентрична, а нація в ній трактується як «винайдене», «уявне» поняття. При цьому важливим є не прагнення створити цілісну концепцію нації, а вивчення різних форм маргіналізації, гібридизації, що характеризують сучасну «постнаціональну» епоху. Національні спільноти характеризуються за такими ознаками: здійснюють спільну діяльність, яка полягає в інтерпретації відмінностей, формування кордонів, пошук традицій, створення співтовариств, конструювання інтересів. «Англійськість» відокремлюється від поняття націоналізму, його вивчення торкається соціокультурної сфери; в межах даного типу досліджень розглядаються особливості національної поведінки та способу мислення.

ФРЕЙМОВА СТРУКТУРА КОНЦЕПТУ «SECRET» У ХУДОЖНЬОМУ АНГЛОМОВНОМУ ДИСКУРСІ

А. І. Грігорян — Tue, 19 Dec 2023 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню фреймової структури концепту «secret» на матеріалі англомовних художніх творів. Центральним поняттям у когнітивній лінгвістиці є концепт. Концепт — це ментальна репрезентація знання про певний об’єкт, явище, властивість чи дію. Існують різні типи структур представлення знань: уявлення, схема, картина, фрейм, сценарій, гештальт. Саме фрейми дозволяють когнітивно представляти знання про світ. Фрейм є структурою даних для представлення стереотипної ситуації, тому дана розвідка зосереджена саме на фреймовій репрезентації досліджуваного концепту.

Аналіз словникових дефініцій концепту секрет дозволив виокремити такі концептуальні ознаки як відомість вузькому колу, конфіденційність (вербалізується лексемами known by few people; shared confidentially with a few; should not be told to others; kept hidden); метод досягнення мети/успіху (method for doing sth well; best way of achieving something); щось таємниче, незрозуміле/те, що складно пояснити (mystery; cannot be explained/understood; unrevealed).

Різноманітні аспекти концепту «секрет» репрезентовані предметними фреймами (наявність свого або чужого секрету; приховування або розголошення секрету; існування секрету в певному соціальному середовищі; обговорення секрету; секрет у якості сюрпризу, або, навпаки, ганебної інформації), акціональними фреймами (повідомляти про секрет; приховувати секрет; вимагати розкрити секрет; обіцяти зберегти секрет), а також посесивними фреймами (володіти секретом).

У результаті аналізу персонажного мовлення англомовних романів, було виділено такі фреймові вузли концепту «секрет»: з боку агенса: збереження секрету (необхідність зберігати секрет, захист секрету через брехню) та розкриття секрету (через ситуативну необхідність, власну емоційність, бажання вихвалитися власною обізнаністю, випадкове розкриття секрету, використання «секретного» знання як натяків або застережень), з боку пацієнса: вимога розкрити секрет (випитування секрету у співрозмовника та вимога уникати секретів) та обіцянка зберігати секрет.

ЧАСТОТНІ ТА ТЕМПОРАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ МОВЛЕННЯ ТИНЕЙДЖЕРІВ У БРИТАНСЬКІЙ І АМЕРИКАНСЬКІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ

В. С. Григораш, Н. Л. Труханова — Tue, 19 Dec 2023 00:00:00 +0200

Статтю присвячено дослідженню просодичних особливостей мовлення британських та американських тинейджерів. Поняття віку є основою соціального буття та має культурну специфіку. Вік визначає місце людини в суспільстві та трудовому колективі. Досягнення певних вікових позначок призводить до нових зобов’язань, прав та соціальних ролей. Вікові характеристики людини відображають її рух за індивідуальною життєвою траєкторією та відповідність соціальним нормам. Мовлення тинейджерів має певні інтонаційні особливості та своєрідну акцентуацію. Його просодичними особливостями є: посилення африкату, розтягування голосних, зміни в інтонації на певних ділянках синтагми. Дослідження мовлення молоді показують, що відступи від нормативних «еталонних» варіантів інтонаційних моделей стають досить поширеним явищем. У роботі використано комплексну методику аналізу та обробки мовного матеріалу, що включає метод інтонування, інструментально-фонетичний аналіз, статистичний метод обробки отриманих даних. Матеріалом дослідження слугували аудіозаписи спонтанного мовлення 24 тинейджерів, з яких 12 британських і 12 американських хлопців та дівчат віком від 14 до 17 років. Загальна тривалість аудіозаписів склала 33 хвилини. Встановлено спільні і відмінні частотні та темпоральні характеристики, які маркують мовлення двох груп тинейджерів. Мовлення британських тинейджерів маркується: ширшим діапазоном ЧОТ, повільнішим темпом мовлення, тобто меншою швидкістю мовлення та артикуляції, більшою паузальною насиченістю та середньою тривалістю пауз, превалюванням коротких пауз та пауз середньої тривалості. Мовлення американських тинейджерів детермінується: вужчим діапазоном ЧОТ, швидшим темпом мовлення, тобто більшою швидкістю мовлення та артикуляції, меншою паузальною насиченістю, більшою кількістю надкоротких пауз у порівнянні з мовленням британських тинейджерів.

АНГЛІЙСЬКА МОРСЬКА ТЕРМІНОЛОГІЯ: СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

І. О. Ківенко — Tue, 19 Dec 2023 00:00:00 +0200

Дослідження присвячено вивченню англійської морської термінології, що є актуальним й зумовлено кількома чинниками. По-перше, велика значущість судноплавство й морської торгівлі в житті англійського народу. По-друге, підвищення ролі науки та техніки в розвитку людства, як результат, зростання ролі термінології в сучасній мові. Незважаючи на те, що англійська морська термінологія слугує об’єктом вивчення в працях багатьох вітчизняних лінгвістів, ряд питань залишаються актуальними та потребують подальшого дослідження. Метою представленої роботи є дослідження структурно-cемантичних характеристик англійської морської терміносистеми. Для досягнення поставленої мети виконано ряд завдань: розмежовано поняття «термінологія» та «терміносистема»; розглянуто існуючі класифікації та окреслено склад основних тематичних груп англійської морської терміносистеми; проаналізовано словотвірні особливості англійської морської термінології та проведено систематизацію слів, що належать до морської тематики, ураховуючи найбільш продуктивні способи словотворення.

Об’єктом вивчення обрано англійські морські термінологічні одиниці, вирази, мовні звороти, що відносяться до суднобудування та мореплавства. Предметом дослідження слугують структурно-семантичні характеристики англійської морської термінології, що дозволяє зрозуміти її структуру та сприяє полегшенню її вивчення фахівцями у відповідній галузі. Методи дослідження: описовий — для виявлення структурних та функціональних особливостей одиниць морської термінології; метод компонентного аналізу — для встановлення семантичних особливостей англійських морських термінів; метод суцільної вибірки — для відбору фактичного матеріалу. За структурними типами терміни поділяють на: прості; похідні; складні; терміни-словосполучення (складені); терміни-абревіатури; терміни-літерні умовні позначення; терміни-символи (знаки); терміни-напівсимволи; номенклатура. Утворення морських термінів відбувається морфологічним та синтаксичним шляхом, є багато запозичень з різних мов індоєвропейської сім’ї.

КОМУНІКАТИВНА ПАРАДИГМА ЛІТЕРАТУРНОГО ТВОРУ: МЕГАТЕКСТОВА СТРУКТУРА ОРИГІНАЛУ ТА ЙОГО ІНШОМОВНОГО ТРАНСФОРМУ

І. М. Колегаєва — Tue, 19 Dec 2023 00:00:00 +0200

Дослідження присвячено аналізу феномена комунікативної парадигми, тобто сукупності певного літературного твору і його комунікативного трансформу — перекладеної версії у єдності всіх наявних мегатекстових компонентів. Об’єктом співставного вивчення був мегатекст-еталон, що включав у себе основний текст монографії Ю. Харарі «Sapiens. A Brief History of Humankind» і його допоміжні текстові повідомлення: виноски, коментарі тощо, а також його комунікативний трансформ — мегатекстова українська версія Ю. Харарі «Sapiens. Людина розумна. Коротка історія людства» у сукупності основного і допоміжних комунікативних компонентів. Перелік цих останніх виявився неідентичним у тексті-еталоні і його комунікативному трансформі. Аналіз висвітив наявність двох протилежних тенденцій комунікативних трансформацій, що з’являються внаслідок залучення до комунікативного ланцюга адресант (автор)–текст оригіналу–адресат (читач) додаткових комунікативних фігур перекладача і редактора українського видання твору. Комунікація отримує видозмінену форму: адресант (автор)–текст оригіналу–перекладач/редактор–текст перекладу–(адресат) читач перекладу. З одного боку, трансформована версія демонструє звуження інформаційного обсягу мегатексту (за рахунок вилучення предметного покажчика і переліку джерел ілюстративних матеріалів, зменшення кількості піктографічних повідомлень). З іншого боку українська версія видання значно розширює обсяг відомостей, що передає мегатекст-трансформ, за рахунок коментарів просвітницького спрямування, що додаються перекладачем у посторінкових виносках. Читач перекладеної версії монографії Ю. Харарі отримує додаткові відомості стосовно предмету обговорення. Це можуть бути історичні довідки про культурні феномени, про які йдеться в оригіналі, або новітні дані, що з’явились за період часу, що минув між виданням оригіналу і появою його перекладеної версії. Україномовний читач мегатексту дізнається про нові ракурси обговорюваних проблем, а також отримує інформацію про появу дотичних до теми українських публікацій. Перекладач перебирає на себе функцію коментатора і тлумача, в чому яскраво проявляється саме просвітницька характеристика аналізованого дискурсивного феномена. Внаслідок зазначених мегатекстових і архітектонічних трансформацій констатуємо зміну образу гіпотетичного читача української версії мегатексту, аніж той, що був закладений у мегатексті-еталоні. Зокрема очікувані тезаурусні запаси українського читача виявляються меншими, ніж читача оригінального тексту, про що свідчить в тому числі розширена версія заголовку: в ньому з’являється пояснення латинського слова Sapiens. Людина розумна, аналога чого не спостерігаємо в оригінальній версії заголовку монографії. В підсумку висновуємо, що текст-еталон та його комунікативний трансформ — це близькі, але не ідентичні комунікативні феномени.

РОЛЬ ПРОСОДІЇ В РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ ПРЯМОГО ОПИТУВАННЯ У МОВЛЕННІ СИЩИКА-ПЕРСОНАЖА КІНОДИСКУРСУ

М. В. Косовець — Tue, 19 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті висвітлено результати експериментально-фонетичного дослідження, яке має на меті виявлення просодичних характеристик мовленнєвих реалізацій стратегії прямого опитування. В дослідженні з’ясовано та зіставлено особливості просодичної організації комунікативних тактик опитування, використаних поліцейським детективом та детективом-аматором в детективному кінодискурсі. Найважливішу роль при визначенні комунікативних стратегій та тактик, що застосовуються, відіграють частотні засоби, оскільки найбільшою варіативністю під час проведення аудиторського аналізу відзначається саме мелодійний компонент інтонації. На підставі аудитивного аналізу були виявлені просодичні закономірності. Так, результати інструментального аналізу мовлення поліцейського детектива та детектива-аматора показали, що найширший діапазон ЧОТ маркує комунікативну тактику уточнення у мовленні поліцейського детектива та комунікативну тактику вимоги говорити по суті або перебивати в мовленні детектива-аматора. Найвужчий діапазон ЧОТ характеризує комунікативну тактику безпосереднього запитання в мовленні поліцейського детектива та тактику уточнення в мовленні детектива-аматора. Загалом було встановлено, що діапазон ЧОТ реалізацій комунікативних тактик у мовленні детектива-аматора є ширшим у порівнянні з мовленням поліцейського детектива. Результати аналізу локалізації максимумів ЧОТ у різних частинах синтагми в мовленні обох детективів показали, що коливання максимумів ЧОТ у шкалі в мовленнєвих реалізаціях усіх чотирьох типів тактик є незначними та свідчать про експресивне забарвлення найбільш значущих лексем у мовленні обох детективів.

ТЕМПОРАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ УСНОЇ АНГЛОМОВНОЇ ТА НІМЕЦЬКОМОВНОЇ РЕЛІГІЙНОЇ ПРОПОВІДІ (ТЕОЛІНГВІСТИЧНИЙ ПІДХІД)

Н. О. Кравченко, С. С. Богуславський — Tue, 19 Dec 2023 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню темпоральної організації текстів англіканської та лютеранської проповідей, які є невід’ємною частиною богослужінь у відповідних церквах. Вивчення гомілетичної та теолінгвістичної літератури та розгляд композиційних особливостей текстів досліджуваних проповідей дозволив виділити чотири композиційні частини, обов’язково присутні в обох видах проповідей (маніфестація теми, цитація, трактування, висновок), кожна з яких вирізняється відносною смисловою й структурною самостійністю і переслідує конкретне прагматичне завдання. Матеріал дослідження, що складав усні англомовні та німецькомовні проповіді, був підданий перцептивному, аудиторському та інструментальному аналізу. Комплексний слуховий та інструментальний аналіз темпоральних характеристик мовлення проповідників дозволяє зробити висновок про наявність єдності не тільки у прагматичних настановах проповідників у двох найпоширеніших протестантських течіях, але й у просодичному оформленні текстів усних проповідей. До інтегральних темпоральних параметрів на рівні сприйняття відносимо провідну роль пауз та контрастного темпу в створенні впливового ефекту проповідей. Серед інтегральних об’єктивних темпоральних параметрів визначаємо спільні закономірності в темпоральній організації певних композиційних частин тексту — вступної та основної. До диференційних ознак відносимо суттєві відмінності між англіканською та протестантською проповідями в заключній частині. Лютеранська проповідь демонструє відносно стабільне використання нормального з тенденцією до уповільненого темпу, тоді як в англіканській проповіді зафіксовано контрастне вживання уповільненого та прискореного темпу, що створює «рваний» ритм вимови висловлення, який сприяє посиленню впливового ефекту цієї частини проповіді. На підставі виявлених інтегральних темпоральних засобів, що беруть участь у побудові аналізованих текстів, можливо констатувати належність англіканської та лютеранської проповідей до одного типу проповідницького дискурсу.

АНАЛІЗ ПОЯВИ НОВИХ IT ТЕРМІНІВ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У РІЗНИХ ГАЛУЗЯХ ДІЯЛЬНОСТІ В ПРОЦЕСІ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Г. П. Кузнєцова — Tue, 19 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті розглядаються причини та надано приклади виникнення нових й оновлених термінів англійської мови у таких галузях виробничої діяльності людини, як телекомунікації, управління інформаційними технологіями у сфері транспорту, адміністрування, вибудовування логістичних ланцюжків, програмування.

Необхідно зазначити, що кількість нових термінів порівняно невелика, що обумовлюється або появою абсолютно нових технологій, які вимагають нових термінів, або розвитком вже існуючих технологій, які викликають до життя так звані оновлені терміни. Подібне явище є, на наш погляд, цікавим з лінгвістичної точки зору, що і є предметом проведеного дослідждення.

У статті надано приклади абсолютно унікальних способів створення нових термінів, де, наприклад, дві компанії створюють нову програму, і назва цієї програми стає назвою нової технології і водночас новим терміном, що означає цю технологію. Йдеться про термін «3D Xpoint» і спільну розробку фірм «Intel та Micron Technology Inc.».

Зазначаємо, що процеси автоматизації і роботизації, які відбуваються в промисловості, призводять до масових звільнень робітників і службовців, скорочення чисельності продуктивних сил, соціальної напруги у суспільстві, що, безсумнівно, призведе до оновлення і появи нової термінології, яка відображає це явище у житті суспільства.

Безперечно, англійська мова є однією з найбільш уживаних у галузі інформаційних технологій, а її лексика широко використовується у створенні нових термінів, скорочень та абревіатур, що використовуються у спілкуванні IT фахівців багатьох країн світу, саме ці терміни прискорюють та підвищують якість спілкування IT фахівців, працюючих в одній сфері діяльності. І саме це є темою даної статті — аналіз виникнення нових та оновлення старих термінів у галузі інформаційних технологій, що сприяють підвищенню мовного рівня та якості роботи фахівців у галузі інтелектуальних технологій та виробничої сфери суспільства.

ПЕРЕХІД ВІД «RP» ДО «MODERN RP» СЕРЕД ПРЕДСТАВНИКІВ БРИТАНСЬКОЇ КОРОЛЕВСЬКОЇ РОДИНИ

А. В. Матієнко-Сільницька — Tue, 19 Dec 2023 00:00:00 +0200

Англійська мова не є єдиною однорідною системою. Існує багато діалектів і акцентів англійської мови як на Британських островах, так і за кордоном. Дійсно, ми можемо говорити про багато англійських мов у всьому світі. Стаття зосереджена в основному на двох варіантах англійської вимови. Дослідження присвячене типу британської вимови, який став стандартом навчання. Цією вимовою не розмовляє більшість людей у Британії, але її розуміють у всій Британії та за її межами. В основному нею розмовляють на півдні Англії, її широко використовують у новинах, на телебаченні та в кіно. Стандартний британський акцент раніше був відомий як Received Pronunciation (RP), але сьогодні цей термін використовується британськими фонетистами набагато рідше. Інші назви включають Standard Southern British (SSB), назва, яка відповідає дійсності, а також «BBC English» і «General British». Існуючі описи стандартної британської англійської вимови, відомої як RP, застаріли. Люди, які говорять, як покійна королева, тепер звучать старомодно. У статті описуються різні зміни, які відбулися приблизно з 1950 року у вимові, якій зазвичай навчають британсько орієнтованих учнів та вчителів англійської мови як іноземної, другої або додаткової. По суті, це порівняння між RP, прийнятою вимовою, якою розмовляє король Карл III, і її сучасним еквівалентом SSB, стандартною південнобританською, якою розмовляють Вільям і Гаррі. Досліджень відмінностей між цими двома акцентами бракує. Типи носіїв, які складають сьогоднішні моделі вимови, відрізняються в соціальному плані від типових носіїв RP, і звучання їхньої мови також відрізняється. Але в усьому світі знання британської вимови все ще вкорінені в RP: багато з того, що викладають про британську вимову, застаріло. Соціальний престиж, яким колись користувався RP, і науковий престиж класичних праць, що описують його, залишили у спадок лише консерватизм.

СТИЛІСТИЧНІ БУКВАЛІЗМИ: ВИЗНАЧЕННЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ

О. П. Матузкова, О. В. Коваленко — Tue, 19 Dec 2023 00:00:00 +0200

Незважаючи на те, що опис проблеми буквального перекладу має давню традицію, багато аспектів вивчення буквалізмів продовжують залишатися відкритими для наукового пізнання як у загальнотеоретичному, так і в прикладному плані. У пропонованій статті розглядаються особливості визначення та типології стилістичних буквалізмів, досліджені в теоретико-прикладному аспекті.

Метою роботи є опис стилістичних буквалізмів крізь призму сучасного перекладознавства. Поставлена мета зумовила виконання низки завдань, у межах яких було уточнено визначення буквалізмів взагалі і факторів їх появи, наведено визначення стилістичних буквалізмів, висвітлено типологізацію різних проявів стилістичних буквалізмів.

У роботі окреслено квінтесенцію поняття «стилістичний буквалізм», релевантну для розуміння механізму перекладацької інтерференції та актуальну для сучасного перекладознавства; розглянуто і проаналізовано різні типи стилістичних буквалізмів. Вперше також обґрунтовано повне визначення буквалізму — ключового терміна сучасного перекладознавства.

У статті зазначається, що стилістичні буквалізми є результатом впливу однієї мови на іншу, що тягне за собою порушення стилістичних норм мови перекладу. Різні фактори появи стилістичних буквалізмів сприяють виокремленню таких їх типів: відмінності у відносній частотності певної одиниці; ігнорування ступеня стертості образу, що лежить в основі метафори; розбіжності в стилістичній тональності текстів вихідної мови і мови перекладу; стилістичні невідповідності між словами різних мов або в межах одного перекладного тексту; відмінності в оцінній конотації; кострубаті, заплутані або незрозумілі фрази у тексті перекладу.

ЖАНРОВА КОНВЕРГЕНЦІЯ ЯК ОЗНАКА ТЕКСТОТВОРЕННЯ П’ЄСИ «БОЖЕСТВО РІЗАНИНИ» ЯСМІНИ РЕЗА

Нанушка Татьяна Соня Подковирофф — Tue, 19 Dec 2023 00:00:00 +0200

Постмодернізм як характерна риса літературного процесу другої половини ХХ століття є добрим підґрунтям для авторських експериментів на рівні як форми, так і змісту художнього твору. Ясміна Реза як одна з провідних драматургів Франції означеного періоду вдається до експерименту на рівні мови та жанру у своїй п’єсі «Божество різанини». Оцінка критиками п’єси неоднозначна, у свою чергу у статті текст п’єси проаналізовано з погляду реалізації умов бульварного театру та «театру можливостей», адже тут важлива техніка подачі тексту. Доводиться, що експериментальний характер п’єси французького драматурга Ясміни Реза «Божество різанини» реалізується через видовищність та театральність, які виокремлюються як суттєві риси сучасної французької драми. Побутовий сюжет, наявність інтриги, хороша літературна мова, іронія та гумор, задіяні для опису персонажів, — все це ознаки «якісно зробленої п’єси» з репертуару комерційного театру та є свідченням належності п’єси до бульварного театру. Змішування літературних жанрів і видів, що характеризує постмодерністський текст, визначаємо як жанрову конвергенцію та жанрову дифузію. Поняття конвергенція та дифузія не є синонімичними. Під жанровою конвергенцією розуміємо взаємопроникнення різнозорієнтованих імпульсів, що веде до виникнення гібридних, кентавричних форм. Мелодраматична складова у тексті має свою роль та функцію і зберігає свій вплив на текст і його жанрову природу, комедійне і драматичне відповідно виконують власні функції. Але при взаємодії мелодраматичного, драматичного, комедійного, абсурдистського жанр п’єси у цілому стає мозаїчним, різнобарвним, стереоскопічним, поліфонічним. Дифузію відрізняє розмивання меж родо-видових форм, взаємопроникнення одного виду в інший. Наявні у тексті епічні елементи є проявом дифузіі. Жанровий поліфонізм, мовна гра та іронічність, місцями сарказм дають повне право розглядати п’єсу як зразок високої літератури.

ВИБАЧЕННЯ В БРИТАНСЬКІЙ ЛІНГВОКУЛЬТУРІ

В. В. Серебрякова — Tue, 19 Dec 2023 00:00:00 +0200

Представлене дослідження присвячено вивченню лінгвальних формул із семантикою вибачення. Воно показує, що найуживанішими формулами вибачення є такі: (I’m) sorry, Excuse me, (I beg your) Pardon, різні вирази з Apology. Найчастіше вибачення реалізується за допомогою формули (I’m) sorry, яка зафіксована у 90% випадків. Ця формула слугує для вираження щирого та рутинного (або ритуального) вибачення, що визначається ступенем каяття мовця за спричинену слухачеві шкоду. Семантична спустошеність цієї формули компенсується прислівниками (so, very, terribly, really, eternally) та повторами, що утворюють градацію. Вибачення також реалізується за допомогою виразів з apology, для експлікації як щирого вибачення, так і формального, уникаючи неоднозначності. Форма Forgive me не є типовою в британській лінгвокультурі для вираження вибачення. Вона вживається як засіб посилення досліджуваної мовленнєвої події. Її прагматична функція — інтенсифікація іллокутивної сили вибачення та, як результат, переконання слухача в щирості намірів мовця. Лінгвальні формули Excuse me та (I beg your) Pardon насправді не слугують для вираження власне вибачення. Excuse me (3%) вживається для привернення уваги слухача при зверненні до нього. Вона також допомагає звернути увагу слухача на негативну дію, що відображається у певному інтонаційному оформленні вираза. Її прагматична функція — контактовстановлююча. Перепитування виражається за допомогою (I beg your) Pardon, вживання якої зафіксоване в 3% досліджуваних випадках. Отже, проаналізовані лінгвальні формули із семантикою вибачення не лише слугують для безпосереднього висловлювання вибачення, але й складають невеликий діапазон ситуацій, що потребують їх вживання в британській лінгвокультурі. В залежності від контексту функціонування ці формули втрачають компонент значення вибачення, проте є інструментом здійснення обмеженої кількості мовленнєвих дій.