Записки з романо-германської філології

РОЗВИТОК МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ВИКЛАДАННІ НІМЕЦЬКОЇ ЯК ІНОЗЕМНОЇ

2025-12-08T13:03:22+02:00

У статті розглядається концепція міжкультурної компетентності як здатності критично осмислювати власну культуру, визнавати та цінувати культурне різноманіття. Акцент робиться на динамічному, процесуальному характері міжкультурної взаємодії, яка формується через соціальну практику та комунікацію. Особлива увага приділяється ролі сучасного викладача у формуванні культурної чутливості та моделюванні міжкультурної поведінки студентів. Загальновідомо, що глобалізація та технологічний прогрес значно посилили світову взаємозв’язок людей та полегшили транскордонну комунікацію. Це призвело до суттєвого збільшення кількості міжкультурних контактів між носіями різних мов, що сприяє обміну ідеями та поширенню культурних елементів за межі національних кордонів. Водночас комунікація може ускладнюватися через різне сприйняття світу, мовні бар’єри та культурні відмінності. У цьому контексті зростає потреба у викладанні іноземних мов із використанням методів, які формують міжкультурну комунікативну компетентність. Метою статті є дослідження теоретичних основ розвитку міжкультурної компетентності, аналіз її структури та розробка методики поетапного формування цієї компетентності у навчанні німецької мови як іноземної. Основна увага приділяється методиці цілеспрямованого розвитку міжкультурної компетентності студентів, що включає когнітивні, ціннісні, емоційні та поведінкові компоненти. Результати дослідження підтверджують, що розвиток міжкультурної компетентності є ключовим завданням сучасного навчання іноземних мов, що сприяє успішній комунікації в глобалізованому світі, формуванню толерантності, емпатії та критичної самооцінки. Подальші дослідження повинні зосередитися на емпіричній перевірці методики, аналізі ефективності цифрових медіа у міжкультурному навчанні та довгострокових ефектах освітніх програм.

СИНТАКСИЧНІ ВАРІАЦІЇ ІНФІНІТИВА В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

2026-01-13T15:00:40+02:00

Інфінітив у сучасній англійській мові посідає особливе місце в дієслівній системі завдяки високому ступеню синтаксичної незалежності. Лінгвістичні теорії — від традиційної граматики до генеративного синтаксису — розглядають інфінітив не лише як дієслівну форму, а й як багатофункціональну синтаксичну одиницю, здатну формувати власну структурну сферу. Інфінітив походить від віддієслівного іменника, який у процесі свого розвитку зазнав вербалізації, зберігши водночас деякі риси номінального характеру. Таким чином, у сучасній англійській мові інфінітив має подвійну природу: іменникову та дієслівну. Номінальний характер інфінітива виявляється в його синтаксичних функціях. Дієслівний характер інфінітива проявляється в тому, що інфінітив перехідного дієслова може мати прямий додаток. Інфінітив у сучасній англійській мові є нефінітною дієслівною формою, що демонструє високий рівень синтаксичної гнучкості. Його здатність поєднувати дієслівні та номінальні ознаки робить його однією з найбільш структурно варіативних одиниць англійської граматики. Теорія його синтаксичних варіацій досліджує, як інфінітив функціонує в різних синтаксичних середовищах і яких структурних форм він може набувати. У сучасній англійській мові інфінітив має чотири форми.

МЕТАФОРА ЯК СПОСІБ ВІДОБРАЖЕННЯ РЕАЛЬНОСТІ В ХУДОЖНІХ ТЕКСТАХ

2026-01-13T15:00:42+02:00

Метафора посідає центральне місце у вивченні літературної мови, функціонуючи не просто як декоративний засіб, а як динамічний механізм конструювання смислу та формування способів репрезентації реальності. Від класичної поетики до сучасної когнітивної лінгвістики дослідники послідовно підкреслювали, що метафора дозволяє письменникам переорганізовувати людський досвід у нові концептуальні форми. Коли Аристотель описував метафору як здатність бачити «подібність у неподібному», він фактично вказував на її епістемологічну силу: метафора допомагає розуму інакше побачити світ, поєднуючи різнорідні поняття в осмислену взаємодію. У сучасній літературознавчій теорії метафору дедалі більше розглядають як спосіб творення світу. У межах художнього всесвіту вона виконує функцію репрезентаційної стратегії, за допомогою якої автор кодує емоційні стани, культурні значення, ідеологічні напруження та філософські роздуми.

ВИКОРИСТАННЯ АРХАЇЗМІВ В ЮРИДИЧНІЙ АКАДЕМІЧНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

2026-01-13T15:00:44+02:00

У статті досліджується стійкість історично маркованих форм у сучасному англомовному юридичному дискурсі на тлі демократизаційних тенденцій у професійній комунікації, інституціоналізації принципів зрозумілої мови та зростання ролі англійської мови як глобальної lingua franca. Особливу увагу приділено юридичній академічній англійській мові, у якій ці одиниці потрапляють до тексту або як інкорпоровані елементи цитованих законів, контрактів і судових матеріалів, або як авторські вибори, що можуть вступати в суперечність із сучасними очікуваннями читабельності та орієнтованого на аудиторію викладу. У методологічному плані дослідження спирається на міждисциплінарну рамку, що поєднує описовий лінгвістичний аналіз, функційно-прагматичну інтерпретацію, дискурс-аналіз і зіставні процедури. Автор розмежовує «мову юридичного документа» та «мову юридичної науки», що дає змогу простежити, як жанрові конвенції регулюють поширення, комунікативну цінність і педагогічні ризики історично маркованих форм. Окрему увагу зосереджено на прономінально-адвербіальних конструкціях на основі here-/there-/where- як компактних засобах внутрішньотекстової референції та когезії, а також на преамбульних і анафоричних формулах, які сигналізують авторитет документного типу та ритуалізацію аргументації.

Отримані результати засвідчують структурну амбівалентність явища. З одного боку, історично марковані одиниці підвищують точність завдяки прагматичній компресії, стабілізують дефініційні практики та інтертекстуальні зв’язки, тим самим підсилюючи інституційний авторитет юридичного дискурсу. З іншого боку, вони збільшують когнітивні витрати обробки тексту для здобувачів освіти та користувачів-неносіїв, ускладнюють переклад через структурні асиметрії й можуть знижувати прозорість в академічних жанрах, комунікативна мета яких полягає в аналітичній ясності, а не в документній формальності. Обґрунтовується, що сучасні зміни вказують не на лінійну відмову від традиційних форм, а на гібридну траєкторію: селективне збереження в юридично значущих контекстах і функціональну заміну в інших випадках з огляду на жанр, аудиторію та транскордонні комунікативні вимоги.

ЛІНГВІСТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ АВТОРСЬКИХ НЕОЛОГІЗМІВ В ТЕКСТІ РОМАНУ В. ГІБСОНА «НЕЙРОМАНТ»

2026-01-13T15:00:47+02:00

Дане дослідження представляє аналіз лінгвістичних характеристик авторських неологізмі в тексті роману В. Гібсона «Нейромант».

Неологізмами слід вважати нове слово або стійке словосполучення, нові або за формою, або за змістом, або за формою і за змістом, що володіють семою новизни протягом певного періоду часу. Це одиниці, які увійшли в лексико-семантичну систему мови, мовну сферу та не існували в попередній період в тій же мові, підмові, мовній сфері, утворені за словотвірними законами відповідної мови, підмови або запозичені з іншої мови у зв’язку з потребою у спілкуванні, або які перейшли з пасивного складу мови. Неологізми можна поділити на загальномовні й індивідуальні (авторські).

Мета даної роботи полягає у дослідженні лінгвістичного потенціалу авторських неологізмів у тексті роману В. Гібсона «Нейромант». Для виконання поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання: розглянути прийоми утворення неологізмів в сучасній англійській мові; проаналізувати способи творення неологізмів В. Гібсоном у романі «Нейромант». В результаті тематичного аналізу було з’ясовано, що неологізми були використані автором для назв незвичайних професій, нових явищ в житті людей, для позначення соціокультурного середовища, комп’ютерної сфери та техніки майбутнього, медичних позначень.

Більшість авторських неологізмів в досліджуваному творі за типом мовної одиниці являються неолексемами (77%), незначна кількість авторських неологізмів в тексті роману є неосемемами (8%) і ще 15% складають неофраземи. Основними способами утворення авторських неологізмів є: словотвір за різними моделям, скорочення, незвичайні моделі словотворення та метафорізація. Решта утворювалась запозиченням, додаванням флексій до запозичених слів або оказіоналізмів, метонімізацією, абревіацією, та в одному випадку звуження речень.

Синтаксичний аналіз тексту дозволив зробити висновок про те, переважна кількість досліджуваних одиниць є іменниками (85%) і тільки мала частина неологізмів представлена прикметниками (10%) і дієсловом (4%).

ЛЮТЕРАНСЬКА НІМЕЦЬКОМОВНА ПРОПОВІДЬ ЯК ЖАНР ПУБЛІЧНОЇ ТА МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ: ЛІНГВІСТИЧНА СТРУКТУРА ТА ДІАХРОННА ДИНАМІКА

2026-01-15T00:15:17+02:00

У статті розглянуто еволюцію лютеранської німецькомовної проповіді як інституційного жанру публічної та масової комунікації крізь призму діахронного аналізу. Дослідження охоплює три ключові етапи — реформаційний, модерний і сучасний — та аналізує зміни у синтаксичній структурі, модальності, адресатних стратегіях, дейктичних механізмах і наративній організації текстів проповідей. Автор доводить, що трансформації жанрової структури лютеранської проповіді відбуваються у відповідь на соціокультурні зміни, зокрема трансформацію моделей адресата, зміну режимів публічності та вплив медіалізованого комунікативного середовища.

Реформаційна проповідь базується на екзегетичній домінанті, характеризується домінуванням гіпотаксичних конструкцій і нормативною аргументацією. Модерний етап демонструє зрушення до індивідуалізації адресата, ритмізації синтаксису та зростання ролі інклюзивних мовних форм. Сучасна проповідь адаптується до умов цифрової масової комунікації через синтаксичну сегментацію, емпатійну модальність і наративізацію, зберігаючи при цьому сакральну рамку та інституційну легітимацію.

Особлива увага приділяється функціональній переорієнтації жанру: від жорстко контрольованої нормативності до моделі діалогічного осмислення та співучасті. Синтаксис поступово стає більш адаптивним, модальність — рефлексивною, а стратегія адресації — багаторівневою, що відповідає вимогам сучасної гетерогенної аудиторії. Проповідь перетворюється на засіб комунікативної інтеграції сакрального тексту в контекст сучасних соціальних і культурних викликів.

Таким чином, лютеранська проповідь постає як приклад динамічно стабільного інституційного жанру, здатного до збереження жанрової ідентичності завдяки гнучкому використанню мовних ресурсів у змінених умовах комунікації.

ДЕФІНІЦІЙНИЙ ПАРАМЕТР КОНЦЕПТУ «WERBUNG» В НІМЕЦЬКІЙ МОВІ

2026-01-15T00:15:26+02:00

Стаття присвячена комплексному когнітивно-лексикографічному аналізу дефініційного параметра концепту «реклама», який у німецькій мові вербалізується лексемою Werbung. Актуальність дослідження зумовлена зростаючим інтересом сучасної лінгвістики до вивчення механізмів концептуалізації соціально значущих комунікативних явищ та необхідністю уточнення когнітивного змісту рекламної діяльності, зафіксованого в мовній картині світу. У дослідженні розглянуто словникові дефініції, які репрезентують інституціоналізовану форму колективного мовного знання.

Матеріалом дослідження слугували дефініції лексеми Werbung, зафіксовані в авторитетних сучасних лексикографічних джерелах німецької мови, зокрема Duden Online, Digitales Wörterbuch der deutschen Sprache (DWDS) та Wahrig Deutsches Wörterbuch. Методологічну основу становлять положення когнітивної семантики, фреймової теорії Ч. Філлмора, а також компонентний і когнітивно-дискурсивний аналіз, що дозволяють реконструювати інваріантні семантичні компоненти концепту.

У результаті аналізу встановлено, що дефініційний параметр концепту «реклама» характеризується стабільним набором когнітивних ознак, серед яких домінують цілеспрямованість дії, персуазивність, інформативність, прагнення до зміни поведінки адресата та орієнтація на економічний результат. Показано, що в німецькій мовній картині світу реклама концептуалізується як інституціоналізований тип публічної комунікації з прогнозованим соціальним і прагматичним ефектом. Дефініції лексеми Werbung відображають фреймову структуру цілеспрямованої дії, у межах якої активуються ролі ініціатора комунікації, адресата, об’єкта просування та очікуваного результату.

Отримані результати підтверджують релевантність дефініційного аналізу для дослідження концептів і відкривають перспективи подальших студій, пов’язаних із залученням корпусних даних та міжмовного зіставлення концепту «реклама».

ДИСКУРСИВНІ АСПЕКТИ МОВИ МОДИ

2026-01-13T15:00:49+02:00

Стаття присвячена феномену моди як дискурсоутворюючому фактору, що лежить в основі процесу та результату тематично-, прагматично- та ідеологічно-обумовленої комунікації. Наразі дискурсивні дослідження мови моди викликають все більший інтерес сучасної лінгвістики, що породжує багатовимірність теорій та інтерпретацій дискурсу.

Актуальність пропонованої розвідки зумовлена зацікавленістю сучасних лінгвістичних досліджень у виявленні конститутивних елементів дискурсу моди, а також в окресленні наукових підходів до досліджень лінгвістичної специфіки сучасного дискурсу моди. Дискурс моди витлумачується як мовленнєва діяльність людей, залучених до комунікації про моду, репрезентація якої здійснюється у вигляді системи вербальних на невербальних засобів. В статті визначено конститутивні ознаки дискурсу моди, до яких уналежнено учасників комунікації: дизайнерів, стилістів, редакторів модних журналів, модних блогерів, а також непрофесіоналів: читачів, глядачів, підписників (реципієнтів модного дискурсу). Встановлено, що дискурсу моди притаманні інтерсуб’єктивність, інтенціональність, інформативність, модальність, інтертекстуальність, авторитетність і прецедентність.

Виокремлено низку наукових підходів до вивчення специфіки сучасного дискурсу моди. По-перше, це культурологічний підхід, що передбачає урахування культурно-соціальної специфіки модного дискурсу. Лексичне наповнення дискурсу моди визначається такими культурологічними процесами, таких як глобалізація, міжкультурна взаємодія та ін. Дискурс моди також вивчається з позицій лінгвосеміотичного підходу, який дозволяє встановити механізми формування відносин між модою та її реципієнтами. Дискурс моди вивчається і з позицій структурно-функціонального підходу, що дозволяє встановити лексико-семантичні та стилістичні особливості мови індустрії моди.

Нарешті, когнітивний підхід передбачає розгляд комунікації про моду як результат розумової та категоризуючої діяльності людини, пов’язаної з втіленням певних структур знання в комунікації. Вивчення концептів, що втілюються у дискурсі моди, дозволяють відобразити одиниці колективної та професійної свідомості, закріпленої в системі мови моди.

ТЕРМІНИ-СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ В АНГЛОМОВНІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ МАРКЕТИНГУ

2026-01-13T15:00:51+02:00

Стаття присвячена вивченню структурно-семантичних особливостей англомовних термінів галузі маркетингу, а саме термінів-словосполучень. За способами термінотворення в аналізованій терміносистемі було виділено наступні групи термінів: терміни-словосполучення (ТС), прості терміни, скорочення; складні терміни. Найчисельніша група представлена термінами-словосполученнями. Частіше за все основою створення терміна-словосполучення є однослівний термін, який виражає вихідне поняття на змістовому рівні. Для конкретизації значення цього вихідного слова-терміна відбувається послідовне приєднання до нього слів-уточнювачів. Базові терміни передають основні поняття, що характерні для конкретної галузі знань, та служать структурно-семантичною опорою для створення термінів-словосполучень.

Терміни-сполучення маркетингу були досліджені нами щодо числа компонентів і моделей утворення. Найбільш поширеним видом є двокомпонентні ТС. Методом моделювання були виділені моделі, за якими утворюються двокомпонентні термінологічні сполучення: N+N, Adj. + N, Part.I + N, Part.II + N, Pronoun+N. Найпродуктивнішою моделлю утворення двокомпонентних термінологічних поєднань є модель N+N. Роль атрибутивного іменника може виконувати як простий, так і складний терміни. Другою за продуктивністю термінотворення двокомпонентних терміносполучень є модель Adj.+N. Третьою за продуктивністю є модель Part.II + N. Малопродуктивними способами утворення двокомпонентних термінів виявилися моделі Рart.ІI + N, Part.I + N, Proper N + N, Numeral + N, що представляють різні семантичні можливості. Другим видом термінологічних сполучень за ступенем поширеності є трикомпонентні термінологічні сполучення, що утворені на основі базових моделей двокомпонентних поєднань. Дослідження показало, що трикомпонентні ТС утворюються за такими моделями Adj.+N+N, N + N + N, N + prep.+ N, Pronoun+N+N, Prep.+N+N, N+conj.+N, N+Part.I+N. Утворення чотирьох-компонентних термінологічних сполучень не є продуктивним. Нами була виявлені тільки дві терміноодиниці, що побудовані за моделями N + N + N + N та (V+prep.+N) + N.

ВАРІАТИВНІСТЬ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ У ФРАНКОМОВНИХ РЕГІОНАХ КАНАДИ: СОЦІОЛІНГВІСТИЧНИЙ ПРОФІЛЬ ДІАФАЗНИХ ВАРІАНТІВ

2026-01-13T15:00:54+02:00

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю комплексного опису стилістичної варіативності канадської французької, яка формується під впливом білінгвізму, регіональної диференціації та активних контактних процесів з англійською мовою.

Мета роботи полягала у встановленні функціональних, структурних і соціолінгвістичних параметрів діафазних регістрів, що визначають сучасний франкомовний простір Канади.

Методологія дослідження ґрунтувалася на якісному аналізі публічних, медійних та інституційних текстів, які репрезентують різні регістри, а також на структурно-функціональному підході до їх порівняння.

Аналіз охоплював чотири основні стилістичні рівні канадської французької: формальний (institutionnel), нейтральний (courant), розмовний (familier) та joual як окремий діафазно-діатопний різновид. Була встановлена їхня функціональна взаємодія, співіснування в єдиному комунікативному просторі та специфіка розмежування, що проявляється на рівні лексики, фонетики, синтаксису й прагматичних характеристик мовлення франкоканадців. Дослідження включає опис лексичних, синтаксичних, фонетичних і прагматичних властивостей регістрів та особливостей їх контекстуального функціонування.

Результати демонструють, що формальний регістр забезпечує стабільність та нормативність інституційної комунікації; нейтральний виступає міжрегіональним посередником, поєднуючи стандартність із канадськими маркерами; розмовний характеризується фонетичними редукціями, прагматичними частками та високою частотністю англіцизмів; joual функціонує як локальний культурно-ідентифікаційний різновид із власним лексико-фонетичним комплексом. Дослідження засвідчує, що діафазна варіативність у франкомовній Канаді є ключовим механізмом формування мовної ідентичності та відображає складну взаємодію соціальних, регіональних і контактних чинників. Отримані результати мають практичне значення для подальшого опису канадської французької норми, розробки ресурсів для викладання французької як другої мови, укладання регіональних корпусів та проведення порівняльних соціолінгвістичних досліджень.

ТЕНДЕНЦІЇ У СФЕРІ ВІДПОВІДНОСТІ ГРАФЕМ ТА ФОНЕМ У ПЛЮРІЦЕНТРИЧНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ

2026-01-13T15:00:56+02:00

Подана наукова стаття присвячена комплексному аналізу сучасних тенденцій відповідності між графемами та фонемами в плюрицентричній німецькій мові з урахуванням національних стандартних варіантів Німеччини, Австрії та німецькомовної Швейцарії. Вихідним пунктом аналізу є напруженні взаємовідносинах між звуковим і писемним мовленням, які посилилися впродовж останніх десятиліть, а також зростання значущості звукового стандартного мовлення в масовій комунікації. Звукове стандартне мовлення дедалі частіше розглядається як нормативна основа для встановлення відповідностей між звуковою та графічною формами слова.

У центрі уваги перебуває аналіз спільних і відмінних рис у співвідношенні звуків і літер у спадкових словах, повністю інтегрованих запозиченнях та іншомовних словах, які не зазнали повної адаптації в німецькій мові. Особливе значення має дослідження англіцизмів, для яких характерна нестабільність графемно-фонемних відповідностей і варіативність вимови в межах національних стандартів. Установлено, що іншомовні слова часто зберігають оригінальне написання, тоді як їхня вимова кодифікується відповідно до німецьких фонетичних правил, що спричиняє розбіжності між письмовою та звуковою формами.

Методологічну основу дослідження становлять порівняльний, зіставний і контрастивний методи. Аналіз ґрунтується на даних авторитетних орфоепічних, орфографічних та словників іншомовної лексики різних років видання. Діахронний підхід дає змогу виявити як зміни, так і тенденції до стабілізації у сфері графемно-фонемних відповідностей. Результати засвідчують відсутність тенденції до зближення звукового та писемного мовлення, натомість простежується зростання варіативності, зумовленої іншомовним впливом і плюрицентричним характером німецької мови. Практичне значення дослідження полягає у його важливості для викладання німецької мови як іноземної, оскільки оволодіння нормативно закріпленими графемно-фонемними відповідностями та стандартними варіантами вимови є необхідною умовою формування повноцінної компетентності у мовленнєвих варіантах здобувачів освіти.

ОСОБЛИВОСТІ МОВЛЕННЄВОЇ ВАРІАТИВНОСТІ У ФЕДЕРАТИВНО-НІМЕЦЬКОМУ СТАНДАРТІ ВИМОВИ: АНАЛІЗ ЗВУКОВОГО МЕДІЙНОГО МОВЛЕННЯ

2026-01-13T15:00:59+02:00

У статті досліджено особливості фонетико-фонологічної варіативності в межах федеративно-німецької стандартної вимови з урахуванням співвідношення між кодифікованими орфоепічними нормами та мовленнєвою дійсністю. Актуальність теми визначається зростаючим впливом звукового мовлення засобів масової інформації, яке дедалі частіше виступає орієнтиром формування сучасного стандарту вимови.

Метою дослідження є виявлення та системний опис варіантів звукової реалізації у федеративно-німецькому стандарті вимови, а також визначення їх значення для комунікативної лінгвістики і практики викладання німецької мови як іноземної. Об’єктом дослідження виступає федеративно-німецький стандарт вимови, тоді як предметом аналізу є конкретні фонетичні реалізації, зафіксовані у кодифікаційних джерелах.

Методологічну основу роботи становить порівняльний аналіз фонетичних і фонологічних явищ на сегментному та просодичному рівнях. Основну увагу зосереджено на біфонемних поєднаннях голосних, реалізаціях фонеми /r/ та особливостях словесного наголосу. Емпіричний матеріал дослідження базується на даних авторитетних словників вимови.

Результати дослідження засвідчують наявність значної варіативності в межах федеративно-німецького стандарту вимови, що має бути враховано як у теоретичних лінгвістичних студіях, так і в освітній практиці.

МЕТАФОРИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ КОНЦЕПТУ «SÜNDE» В МЕДІЙНОМУ ДИСКУРСІ

2026-01-15T00:15:30+02:00

Стаття присвячена дослідженню особливостей метафоричного моделювання концепту «Sünde» (Гріх) у сучасному німецькому медійному дискурсі. У межах когнітивно-дискурсивної парадигми було розглянуто трансформацію релігійної семантики та її адаптацію до потреб світської комунікації. Методологічним фундаментом роботи обрано синтез модально-диктумної теорії висловлення Ш. Баллі та теорії концептуальної метафори Дж. Лакоффа і М. Джонсона, що дозволяє дослідити гріх не як статичну лексичну одиницю, а як динамічний оцінний оператор.

У ході дослідження на матеріалі німецьких лексикографічних джерел та текстів якісної преси (Der Spiegel, Die Zeit, Die Welt) встановлено ядерно-периферійну ієрархію концепту, де сакральне ядро протиставляється секуляризованій периферії. Особлива увага приділена виявленню та аналізу домінантних метафоричних моделей. Зокрема, описано модель «професійної відповідальності» на прикладі лексеми «Bausünde», де архітектурні помилки концептуалізуються як моральний злочин проти суспільного простору. Проаналізовано стратегію «психологічної тривіалізації» через поняття «Jugendsünde» та «Gedankensünde», що свідчить про зниження регістру серйозності концепту та його іронічне переосмислення.

Окремий розділ присвячено метафоричним інтенсифікаторам «Erbsünde», «Todsünde» та «Hauptsünde», які в економічному та політичному контекстах маркують системні кризи та фатальні помилки. Доведено, що еволюція концепту відбувається через зміну модальної рамки: від зовнішнього божественного контролю до внутрішніх раціональних та соціальних регуляторів. Стаття підтверджує, що в сучасному німецькому медіадискурсі концепт «Sünde» перетворився на універсальний інструмент маркування будь-яких відхилень від норми, зберігаючи при цьому свій високий аксіологічний потенціал.

ПРОСОДИЧНІ МАРКЕРИ ПЕРЕКОНУВАННЯ В ДІАЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ (на матеріалі англомовних ток-шоу)

2026-01-13T15:01:01+02:00

Стаття присвячена комплексному аналізу просодичних маркерів переконування в англомовному діалогічному дискурсі, зокрема в контексті сучасних глобалізаційних процесів і зростання ролі англійської мови як засобу міжкультурної комунікації. У фокусі дослідження перебувають просодичні характеристики мовлення — висотний рівень, темп, паузація та гучність — які істотно впливають на сприйняття, інтерпретацію й ефективність переконувального впливу в різних комунікативних ситуаціях. Висвітлено значення просодичних засобів для формування емоційно-експресивного тла висловлювань, фокусування уваги адресата та забезпечення атмосфери довіри в діалогічній взаємодії.

Особливу увагу приділено аргументації як ключовому інструменту переконування, що передбачає логічне структурування тверджень, добір доказової бази та демонстрацію способів обґрунтування. На основі праць І. Козинця, О. Загудаєвої та інших дослідників розкрито закономірності процесу переконування, зокрема важливість урахування когнітивних, емоційних та соціальних чинників, а також підготовленості адресата до сприйняття інформації. Наголошено, що переконувальний вплив буде успішним лише за умов послідовності, логічності, відповідності аргументів контексту й внутрішньої впевненості мовця у висловлюваному змісті.

У дослідженні порівнюються просодичні особливості двох форматів діалогічного мовлення — розважальних та інформаційних ток-шоу. Акустичний аналіз експериментального матеріалу показав, що ведучі розважальних шоу частіше використовують високі тональні рівні, швидкий темп і підвищену гучність, формуючи емоційно насичений та динамічний характер комунікації. Натомість інформаційні ток-шоу характеризуються середнім тональним діапазоном, повільнішим темпом, зниженою гучністю та широким використанням середніх і довгих пауз, що забезпечує нейтральність, аналітичність і чіткість подачі інформації. Зіставлення цих форматів демонструє, що просодичні параметри є не лише стилістичними маркерами жанру, а й важливими інструментами реалізації переконувального впливу.

Результати дослідження підтверджують, що просодія, взаємодіючи з аргументаційною структурою, визначає ефективність комунікативної взаємодії та сприяє формуванню переконливої дискурсивної стратегії в різних типах діалогічного мовлення.

КОГНІТИВНІ МЕХАНІЗМИ МОТИВАЦІЇ ТЕРМІНІВ МОДИ В НІМЕЦЬКІЙ МОВІ

2026-01-15T00:15:36+02:00

У статті здійснено когнітивно-ономасіологічний аналіз термінів моди в німецькій мові з метою виявлення механізмів їх мотивації та встановлення ролі змішаного диктумно-модусного типу мотивації в структурі відповідної терміносистеми. Вихідним положенням дослідження є розуміння спеціалізованої лексики як засобу концептуального упорядкування досвіду, що не зводиться до простого іменування об’єктів професійної діяльності. Показано, що класичні термінологічні підходи, орієнтовані на логіко-дефініційну модель терміна, є недостатніми для опису термінів моди, оскільки об’єкти цієї сфери мають виразну соціальну, культурну та символічну зумовленість.

Теоретичною основою роботи слугує когнітивно-ономасіологічна концепція О. О. Селіванової, у межах якої мотивація тлумачиться як когнітивний механізм селекції та ієрархізації концептуальних ознак у процесі номінації. Обґрунтовано доцільність розмежування пропозиційно-диктумної та модусної мотивації, а також доведено, що в реальній мовній практиці вони переважно реалізуються у взаємодії, формуючи змішаний тип мотивації. Така інтеграція є типовою для домену MODE, у якому матеріальні параметри одягу поєднуються з його стилістичним, соціальним і культурним осмисленням.

Матеріалом дослідження слугують німецькі терміни моди, зафіксовані в лексикографічних ресурсах Duden, DWDS та у спеціалізованому словнику Wörterbuch des Kostüms und der Mode. Аналіз складних номінацій типу N+N та Adj+N (наприклад, Vintage-Mantel, Luxushemd, Designerjacke, Trendkleid) засвідчив, що диктумний компонент у таких одиницях кодує родову або матеріальну характеристику виробу, тоді як модусний компонент актуалізує оцінні, стилістичні або ідеологічні сценарії його інтерпретації.

У результаті реконструйовано ядерно-периферійну організацію німецької термінології моди та доведено, що змішана диктумно-модусна мотивація постає як провідний спосіб номінації в сучасному модному дискурсі. Отримані результати підтверджують евристичний потенціал когнітивно-ономасіологічного підходу для аналізу спеціалізованої лексики у культурно насичених доменах.

СПОСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ МОВЛЕННЄВОГО АКТУ ГЛУЗУВАННЯ В ХУДОЖНЬОМУ ПЕРСОНАЖНОМУ МОВЛЕННІ

2026-01-13T15:01:06+02:00

У статті досліджено комунікативні ситуації глузування — маніпулятивного засобу, що дозволяє мовцю впливати на співрозмовників, регулювати хід дискурсу та формувати сприйняття аудиторії, зокрема привертаючи увагу до себе через висміювання інших учасників спілкування. Залежно від комунікативної мети, глузування може реалізовуватися у прихованій формі, маскуючись під інші мовленнєві акти, що дає змогу впливати на співрозмовника або групу співрозмовників, водночас «зберігаючи» соціальне обличчя мовця та мінімізуючи ризик прямого конфлікту чи негативної реакції з боку аудиторії. Аналіз діалогічного мовлення дозволив виокремити різновиди глузування, зокрема: повчання, мітигацію, гіперболізацію або перебільшення, похвалу в поєднанні з приниженням, докір, а також «віктімблеймінг». Об’єктом дослідження є персонажне мовлення англомовного художнього дискурсу, що дає змогу вивчати глузування у контексті літературних, публічних та міжособистісних комунікативних практик. Предметом дослідження виступає мовленнєвий акт глузування, який маскується під іншими видами мовленнєвих актів задля приховання провокаційної інтенції мовця та забезпечення ефективності впливу на адресата. Метою роботи є встановлення мовленнєвих засобів реалізації глузування як провокативного мовленнєвого акту. Для досягнення поставлених завдань застосовано методи синтезу й аналізу, спостереження, описовий метод, прагмалінгвістичний аналіз, а також контекстуально-інтерпретаційний підхід, що дозволяє комплексно оцінити функціонування глузування у художньому дискурсі та його соціальну, комунікативну та психологічну значущість.

ПРАГМАТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УСНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАЦІЇ СПЕЦІАЛІСТІВ У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

2026-01-15T00:15:41+02:00

У статті досліджено прагматичний потенціал усної професійної комунікації фахівців у галузі інформаційних технологій на прикладі keynote-виступу Bruce Davie «Water under the Bridges», представленого на міжнародній конференції ACM SIGCOMM 2025 у Коїмбрі (Португалія). Актуальність дослідження зумовлена зростаючою роллю комунікативної компетентності ІТ-спеціалістів в умовах глобалізації технологічного ринку та необхідності ефективної взаємодії між академічною спільнотою та індустрією.

Мета дослідження полягає у виявленні та систематизації прагматичних особливостей усного професійного дискурсу ІТ-спеціалістів, зокрема стратегій аргументації технологічних ідей, риторичних прийомів пояснення складних мережевих концепцій та механізмів адаптації повідомлення до гетерогенної аудиторії. Методологічну основу дослідження становлять прагмалінгвістичний аналіз, теорія мовленнєвих актів, когнітивна теорія метафори та риторичний аналіз.

У результаті дослідження встановлено, що центральним прагматичним інструментом виступу є розгорнута концептуальна метафора мосту, яка функціонує на технічному, соціальному та концептуальному рівнях, забезпечуючи когнітивну доступність складних технічних концепцій. Виявлено, що аргументаційна структура базується на поєднанні історичного наративу та індуктивної логіки, а адаптація до гетерогенної аудиторії реалізується через стратегію подвійної адресації. Особливу увагу приділено метакомунікативному виміру виступу — експліцитній тематизації ролі комунікації у технологічному розвитку. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення підготовки ІТ-спеціалістів у сфері професійної комунікації та публічних виступів.

ПОЛІТИЧНІ ГАСЛА, ФРЕЙМІНГ ТА ІНТЕГРАЦІЯ ЗНАЧЕННЯ

2026-01-13T15:01:04+02:00

Політичні слогани та впливові висловлювання стали ключовими стратегічними інструментами сучасної політичної комунікації, оскільки вони формують громадську думку, мобілізують підтримку та зміцнюють ідеологічний простір як у внутрішньому, так і в міжнародному контекстах. Їхня переконливість полягає в здатності упакувати багаторівневі політичні програми та складні соціокультурні наративи у короткі, запам’ятовувані та емоційно насичені мовні одиниці. У світі стрімких глобальних інформаційних потоків та цифрових медіаінструментів англомовний політичний дискурс як у популістських виборчих кампаніях, так і у висловлюваннях глав держав дедалі більше залежить від інтеграції множинних смислових просторів, що забезпечує його негайний переконливий ефект і довготривалу символічну силу. Порівнюючи західні популістські кампанії з державними комунікаційними практиками Азербайджану, у статті показано, що ці когнітивні та риторичні стратегії є універсальними, але при цьому здатні адаптуватися до конкретних національних, регіональних і геополітичних контекстів.

ТРАНСФОРМАЦІЇ У ПЕРЕКЛАДІ РОМАНУ С. ЖАДАНА «ІНТЕРНАТ»

2026-01-13T15:01:09+02:00

Дана стаття присвячена проблематиці функціонування перекладацьких трансформацій с точки зору сучасного українського перекладознавства. Мета дослідження полягає у визначенні та систематизації лексичних і граматичних перекладацьких трансформацій, реалізованих в англомовному варіанті роману С. Жадана «Інтернат», а також встановленні їх ролі у досягненні смислової, емоційної та культурної еквівалентності між оригіналом і перекладом. Поставлена мета унеобхіднила вирішення низки завдань. Було досліджено конкретні лексичні й граматичні трансформації в англомовній версії роману; виявлено функціональне значення трансформацій у забезпеченні стилістичного та змістового відтворення оригіналу; класифіковано та описано різні прояви трансформацій на матеріалі класифікації перекладацьких трансформацій В. Карабана.

У ході дослідження було проаналізовано 413 прикладів перекладацьких рішень, які репрезентують сім основних типів трансформацій: генералізацію, конкретизацію, додавання, вилучення, конверсію, перестановку та контекстуальну заміну. Кількісний аналіз продемонстрував домінування структурних (граматичних) трансформацій. Найчастотнішою виявилася перестановка — (29,3%), що свідчить про систематичне коригування порядку компонентів вислову. Другу за частотністю позицію посідає конверсія — (16,7%). Важливу, хоча й менш масову групу становлять трансформації додавання й вилучення (10,2 та 7,5% відповідно). У низці випадків простежено комплексні трансформації, коли, наприклад, перестановка поєднується з додаванням або конверсією: це дозволяє одночасно згладити синтаксис, уточнити зміст і зберегти психологічну напруженість фрази. Не менш важливу роль у забезпеченні адекватності перекладу відіграють лексичні трансформації, насамперед генералізація, конкретизація та контекстуальна заміна.

Систематизація типів трансформацій і кількісне зіставлення їхньої частотності на матеріалі роману «Інтернат» демонструє, як поєднання граматичних і переході з української на англійську мову.

ЖАНРОВО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОМАНУ-АНТИУТОПІЇ ТА СПЕЦИФІКА ЇХ ВІДТВОРЕННЯ В ХУДОЖНЬОМУ ПЕРЕКЛАДІ

2026-01-13T15:01:12+02:00

Дана стаття присвячена проблематиці дослідження способів відтворення жанрово-стилістичних особливостей романів-антиутопій в українських перекладах, зокрема перекладацьких стратегій, застосованих при передачі стилістично маркованих одиниць.

Головна мета дослідження полягає в описанні та систематизації поглядів українських науковців на те, яким чином в українських перекладах відтворюються жанрово-стилістичні особливості романів антиутопій, та виявленні домінантних перекладацьких трансформації, що забезпечують збереження або модифікацію авторської моделі антиутопічного світу. Поставлена мета унеобхіднила вирішення низки завдань: проаналізувати жанрово-стилістичні домінанти романів антиутопій; описати основні групи стилістично значущих одиниць у романах та їхню роль у формуванні антиутопічного світу; виявити та класифікувати перекладацькі трансформації, застосовані в українських перекладах для відтворення цих одиниць.

Жанрово-стилістичні особливості роману-антиутопії безпосередньо визначають характер перекладацьких рішень. Складна структура цього жанру, що поєднує філософський підтекст, політичний коментар і ліричну інтонацію, вимагає від перекладача не тільки знання мови, а й здатності відтворити багаторівневу поетику тексту. Мовна редукція, фрагментарність, повтори, неологізми, алюзії та культурно зумовлені реалії — усе це формує особливу стилістику антиутопії, у якій кожен елемент водночас несе змістове та ідеологічне навантаження. Тому переклад антиутопії є актом творчої інтерпретації, що передбачає відновлення авторської моделі світу в межах іншої мовної системи.

Перекладач антиутопічного роману працює з текстом, у якому мова є не просто засобом комунікації, а головним інструментом влади, і водночас єдиною формою опору. Передаючи офіційно-ідеологічний жаргон, мовні спрощення або навмисну штучність неологізмів, перекладач фактично реконструює механізм контролю, що керує світом твору. Завдання полягає в тому, щоб зберегти багатошаровість стилю, не втрачаючи при цьому автентичного звучання української мови. Переклад антиутопії, таким чином, стає простором діалогу культур, де зіткнення ідеологій, мов і епох породжує нову інтерпретацію універсальних тем: свободи, пам’яті, відповідальності та людяності.

РОЛЬ СЕМАНТИЧНИХ ЗМІН У ДИСКУРСІ ТА МОВЛЕННЄВИХ АКТАХ

2026-01-13T15:01:16+02:00

Семантичні зміни функціонують як механізм динамічної рівноваги в семантичній системі мови. Зміна значень мовних одиниць у контексті часу, соціального середовища та комунікативних цілей відіграє важливу роль не лише на лексичному рівні, а й у структурі дискурсу та мовленнєвих актів. Цей процес відображає не стільки статичний характер мови, скільки її функціональні механізми, зокрема гнучку семантичну адаптацію у сфері мовлення та комунікації. Водночас семантичні зміни тісно пов’язані з когнітивним досвідом і культурною пам’яттю носіїв мови, зумовлюючи виникнення нових значень і переосмислення наявних семантичних рамок. Таким чином, семантичні трансформації є одним із ключових чинників розвитку мови та постійно розширюють її комунікативний потенціал.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФАХОВОГО ДИСКУРСУ

2026-01-13T15:01:19+02:00

У статті розглядаються теоретичні засади дослідження фахового дискурсу як міждисциплінарного явища, яке об’єднує мовні, соціальні, когнітивні та культурні аспекти комунікації в професійному середовищі. Автори наголошують на тому, що фаховий дискурс є не лише засобом передачі інформації, а й інструментом організації професійної взаємодії, формування норм поведінки та підтримання специфічних соціальних і культурних моделей у межах професійної спільноти. Проаналізовано різні теоретичні підходи до вивчення дискурсу, зокрема когнітивний, соціолінгвістичний, критичний та прагматичний, підкреслюючи їхню роль у виявленні процесів продукування смислів, закріплення соціальних і професійних норм, а також стратегій комунікації, які використовуються учасниками фахового спілкування.

Особлива увага приділена специфіці фахового дискурсу як соціолінгвістичного процесу, де мовлення регулюється професійними нормами, термінологією та стилістичними вимогами. У статті також розглядається класифікація дискурсу за формою подачі мовного матеріалу, виділяючи усний та письмовий дискурс, з огляду на їхні функціональні особливості: усний дискурс характеризується гнучкістю та динамічністю, тоді як письмовий — структурованістю та формалізованістю, що враховує затримане сприйняття.

Крім того, дискурс аналізується як динамічне явище, що постійно змінюється під впливом соціальних, культурних та когнітивних чинників професійної діяльності. Розглянуто його роль у формуванні професійних знань, регуляції взаємодії між учасниками та підтриманні ціннісних і комунікативних стандартів у професійних спільнотах. Стаття підкреслює важливість комплексного підходу до дослідження фахового дискурсу для розуміння його функцій у сучасній професійній комунікації.

КОГНІТИВНІ ЗАСАДИ СУБ’ЄКТИВНОЇ СЕМАНТИКИ В АЗЕРБАЙДЖАНСЬКІЙ ТА СВІТОВИХ МОВАХ

2026-01-13T15:01:21+02:00

Мова не є нейтральним відображенням реальності, а живим середовищем, через яке люди конструюють, оцінюють і емоційно забарвлюють світ, у якому живуть. У межах когнітивного підходу до значення кожне слово несе слід перспективи погляду, сформованого взаємодією свідомості з досвідом. Перехід від сприйняття до висловлення перетворює об’єктивну референцію на суб’єктивну значущість: тепло стає прихильністю, відстань відчуженням, а істина питанням позиції, а не факту. У різних мовах ця динаміка проявляється в тонкій граматиці оцінювання, метафоричній силі прикметників і прагматичних відтінках ввічливості та іронії. Таким чином, суб’єктивна семантика перебуває на перетині когніції та культури, демонструючи, що значення ніколи не є заданим, а постійно вибудовується й узгоджується між свідомістю, емоціями та контекстами.

ПОСТМОДЕРНІСТСЬКА МОДИФІКАЦІЯ АНТИУТОПІЇ ЖОЗЕ САРАМАГО «СЛІПОТА»

2026-01-13T15:01:24+02:00

Як і класична антиутопія, постмодерністська соціальна антиутопія зображає суспільство, яке існує в умовах тотального контролю та жорстокості, що призводить до духовної деградації людства. У романах цього жанру простежується орієнтація на майбутнє і прогнозування соціальних тенденцій.

Метою статті є дослідження особливостей антиутопічного дискурсу роману Ж. Сарамаго «Сліпота» в контексті постмодернізму. Наукова новизна дослідження визначається тим, що здійснюється спроба окреслити риси постмодерної антиутопії у романі Жозе Сарамаго «Сліпота». Результати дослідження збагачують існуючі уявлення про сучасну антиутопію як літературний жанр та про творчість світоча португальської літератури Жозе Сарамаго. Окрім цього, робота може стати основою для подальшого вивчення особливостей антиутопії. Відповідно, методологія дослідження є комплексною: для досягнення зазначеної мети було залучено історико-літературний, герменевтичний, міфопоетичний методи.

В статті виділені такі риси постмодерністського напряму у роману Ж. Сарамаго «Сліпота» як гра з читачем, гендерні зміни, використання міфу, постмодерністська іронія, руйнування канонів. Роман не дає чітких відповідей чи оптимістичного фіналу, залишаючи читачеві простір для розмірковувань.

Світ роману «Сліпота» Жозе Сарамаго будується на певній смисловій межі, концентруючи коди постмодерну заради простеження перспективи дистопії як можливого варіанта майбутнього. Автор піднімає ряд глибоких питань про природу соціального та поведінки людини.

Філософсько-психологічна спрямованість і притчевість роману «Сліпота» Жозе Сарамаго дозволяють підняти на новий рівень питання про кризу людяності, моральності та солідарності. Через символіку, умовність і психологічну глибину автор показує, як легко людство може втратити свої моральні орієнтири, але водночас залишає простір для надії на відновлення етичних цінностей. Це робить роман універсальною притчею про людське існування.

ПОРІВНЯЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМАЛЬНОГО ТА НЕФОРМАЛЬНОГО ДІАЛОГІЧНОГО ДИСКУРСУ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА АЗЕРБАЙДЖАНСЬКІЙ МОВАХ

2026-01-13T15:01:26+02:00

Формальний і неформальний діалогічний дискурс є основними формами комунікації, що відображають різні моделі соціальних взаємин у соціально-комунікативній системі мови. Ці типи дискурсу репрезентують не лише структурні особливості мови, а й інтеграцію соціальних ролей, етичних норм та культурних кодів у мовну практику. Формування діалогічного дискурсу в англійській та азербайджанській мовах визначається вибором стратегій ввічливості, мовленнєвих актів і контекстуальних маркерів. У формальному дискурсі домінують інституційні норми, офіційні форми звертання та модель дистанційованого спілкування, тоді як у неформальному дискурсі більш виразно проявляються близькість, спонтанність і емоційна експресивність. Ці відмінності наочно демонструють, яким чином комунікативні цілі, ступінь взаємин і соціальна ієрархія кодуються мовними засобами в обох мовах.

ВПЛИВ РЕЛІГІЙНО-МІФОЛОГІЧНОЇ ЛЕКСИКИ НА ІСТОРІЮ ТА КУЛЬТУРУ

2026-01-13T15:01:29+02:00

Це дослідження розглядає вплив релігійно-міфологічної лексики на формування, передачу та трансформацію історичної свідомості та культурної ідентичності. Мова, як носій колективної пам’яті, відіграє вирішальну роль у збереженні міфологічних наративів та релігійних концепцій, що формують світогляд суспільств у різні історичні періоди. Дослідження досліджує, як релігійно-міфологічна термінологія функціонує не лише як лінгвістичне явище, а й як символічна система, через яку артикулюються влада, мораль, соціальний лад та культурна безперервність. Аналізуючи ключові лексичні одиниці, взяті з релігійних текстів, міфологічних наративів та історичного дискурсу, дослідження показує, як така лексика сприяє побудові колективних ідентичностей та легітимізує соціальні норми та ідеологічні рамки.

Дослідження використовує міждисциплінарний підхід, поєднуючи методи історичної лінгвістики, культурології та дискурсивного аналізу. Воно досліджує семантичну еволюцію окремих релігійних та міфологічних лексем, простежуючи їх трансформацію зі священних контекстів до ширшого соціально-культурного та політичного вживання. Особлива увага приділяється тому, як ці лексичні елементи впливають на історичні наративи, зміцнюють культурну пам’ять та формують національне та цивілізаційне самосприйняття.

Результати дослідження демонструють, що релігійно-міфологічна лексика функціонує не просто як лінгвістичний залишок минулого, а як активний культурний механізм, який продовжує формувати сучасну думку, цінності та формування ідентичності. Розкриваючи глибокий взаємозв’язок між мовою, системами вірувань та історичною свідомістю, це дослідження сприяє більш повному розумінню ролі сакрального дискурсу в розвитку людської цивілізації та культурної безперервності.

ТВОРЧІСТЬ РІЧАРДА ОЛДІНГТОНА

2026-01-13T15:01:31+02:00

Це наукове дослідження присвячене основним аспектам творчості Річарда Олдінгтона — одного з провідних представників англійської літератури ХХ століття, його художньо-естетичним особливостям, а також мистецькому осмисленню взаємозв’язку людини, війни та природи в його творах. Метою дослідження є системний аналіз антивоєнних ідей, впливу течії імажизму та художнього вираження екологічного мислення у творчості Олдінгтона.

У процесі дослідження було використано історико-лексичний, порівняльний, аналітичний та еко-критичний методи, а творчість автора оцінено як у літературному й культурному контексті епохи, так і з позицій теоретичних принципів сучасного літературознавства.

За результатами дослідження встановлено, що у творах Олдінгтона такі проблеми, як моральна трагедія людини, руйнівна сутність війни та шкода, завдана природі, розкриваються на глибоких психологічних і філософських рівнях. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що творчість Річарда Олдінгтона вперше в азербайджанському літературознавстві розглядається з еко-критичної та пацифістської перспектив.

Такі твори автора, як «Смерть героя», «Усі люди — вороги» та «Лоуренс Аравійський», вирізняються гуманістичним змістом, образною формою та соціально-філософською глибиною й розглядаються як оригінальні зразки модерністського реалізму в літературі ХХ століття. Ідейно-змістову структуру творів «Смерть героя», «Образи війни» та «Лоуренс Аравійський» проаналізовано з позицій сучасного літературознавства.

Крім того, науково доведено, що художнє зображення війни та екологічних проблем у творах Олдінгтона набуває нового філософського значення. Водночас у його творчості окремо досліджено духовні та соціальні аспекти поняття «людина». Взаємини людини й природи, вплив війни на суспільство та мораль, а також художнє осмислення ранніх екологічних ідей мають особливе значення у спадщині Олдінгтона.

У сучасну епоху творчий доробок Олдінгтона знову набуває актуальності в дослідженнях екологічної літератури та пацифістських ідей. Антивоєнні погляди Річарда Олдінгтона, вплив імажизму та художнє вираження екологічного мислення в його творах досліджуються системно.

Основними завданнями статті є аналіз підходу автора до взаємин людини й природи, до екологічних проблем, а також дослідження соціального й морального виміру ідей гуманізму та пацифізму у творчості Олдінгтона. У статті чітко простежується роль автобіографічних мотивів у творах письменника.

ДИСКУРСИВНІ МАРКЕРИ ЯК ЕТНОЛІНГВІСТИЧНИЙ ФАКТОР

2026-01-13T15:01:34+02:00

У статті розглядаються дискурсивні маркери як засіб структурування наукового письмового дискурсу. Матеріалом дослідження є наукові статті з геології азербайджанською та німецькою мовами. Особливу увагу приділено специфіці використання окремих функціональних груп дискурсивних маркерів у наукових статтях: маркерів, що забезпечують зв’язність тексту, передають авторське ставлення до висловлюваного та відображають процес взаємодії між автором і читачем. Виявлено етнолінгвістичні особливості функціонування дискурсивних маркерів в азербайджаномовних і німецькомовних наукових статтях.

ВИКОРИСТАННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ОСВІТИ

2026-01-13T15:01:36+02:00

У статті розглядається проблема використання мультимедійних технологій у процесі вивчення іноземних мов в умовах цифрової трансформації освіти. Актуальність дослідження зумовлена активною цифровізацією освітнього простору, зміною форм і методів навчання, а також зростанням ролі інформаційно-комунікаційних технологій у формуванні іншомовної комунікативної компетентності здобувачів освіти. Метою статті є аналіз теоретичних засад і дидактичного потенціалу мультимедійних технологій у навчанні іноземних мов та визначення їхнього впливу на ефективність освітнього процесу в сучасних умовах.

У роботі окреслено поняття мультимедійних технологій та розглянуто основні види мультимедійних засобів, що застосовуються у мовній освіті, зокрема інтерактивні платформи, аудіо- та відеоматеріали, електронні підручники, онлайн-ресурси та мобільні застосунки. Проаналізовано їхні функціональні можливості у розвитку мовленнєвих навичок, зокрема аудіювання, говоріння, читання та письма, а також у підвищенні мотивації здобувачів освіти.

Особливу увагу приділено ролі мультимедійних технологій у забезпеченні індивідуалізації та диференціації навчання, активізації пізнавальної діяльності та створенні інтерактивного освітнього середовища. Наголошено, що використання мультимедійних засобів сприяє формуванню автономності здобувачів освіти, розвитку критичного мислення та навичок самостійної роботи з іншомовним матеріалом.

Зроблено висновок, що мультимедійні технології є ефективним інструментом модернізації процесу вивчення іноземних мов у контексті цифрової трансформації освіти за умови їхнього методично обґрунтованого та системного впровадження.

ТЕРМІНОЛОГІЗАЦІЯ В АНГЛОМОВНОМУ ФАНФІКШЕН

2026-01-13T15:01:39+02:00

Статтю присвячено комплексному аналізу процесів термінологізації в англомовному фанфікшені як специфічному різновиді цифрового дискурсу, що формується на перетині художньої творчості, медіакомунікації та мережевої культури. У роботі розглядається фанфікшн як динамічне комунікативне середовище, у межах якого відбувається активне формування власної терміносистеми, зумовленої потребами колективної інтерпретації, ідентифікації та організації текстового простору. Актуальність дослідження визначається зростанням ролі фанатських спільнот у сучасному культурному та мовному просторі, а також недостатньою розробленістю проблеми термінологізації в неінституційних формах дискурсу. Метою статті є виявлення особливостей формування фанонічної термінології в англомовному фанфікшені та визначення її структурно-семантичних і функціонально-прагматичних характеристик. Матеріалом дослідження слугували англомовні фанфікшн-тексти з платформи Archive of Our Own (AO3), що репрезентують різні фандоми й жанрові різновиди. У роботі застосовано комплексний підхід, який поєднує елементи когнітивно-дискурсивного, структурно-семантичного та функціонального аналізу. У результаті дослідження встановлено, що термінологія фанфікшену формується під впливом кількох взаємопов’язаних джерел, зокрема канонічних текстів, колективних інтерпретацій фан-спільнот, міждискурсивних запозичень і цифрових комунікативних практик. Доведено, що фанонічні терміни виконують не лише номінативну, а й класифікаційну, ідентифікаційну, регулятивну та комунікативну функції, сприяючи конструюванню спільного когнітивного простору та підтриманню внутрішньої цілісності фанатської культури. Отримані результати підтверджують динамічний характер фанфікшену як мовного феномену та окреслюють перспективи подальших досліджень у сфері цифрової лінгвістики та дискурсології.

АСОЦІАТИВНО-ТЕРМІНАЛЬНА МОТИВАЦІЯ ТЕРМІНІВ МОДИ В НІМЕЦЬКІЙ МОВІ

2026-01-15T00:15:51+02:00

Статтю присвячено аналізу асоціативно-термінальної мотивації термінів моди в німецькій мові як одного з провідних когнітивно-семіотичних механізмів формування спеціалізованої лексики в гуманітарно й культурно зумовлених сферах знання. Вихідним положенням дослідження є розуміння моди не лише як галузі матеріального виробництва, а як дискурсивно організованої знакової системи, у межах якої одяг, силует, фактура й стиль функціонують як носії соціальних, естетичних і ідентифікаційних смислів, що узгоджується з семіотичним трактуванням моди, запропонованим Р. Бартом, та соціологічною інтерпретацією тілесності й одягу в працях Дж. Ентвістл.

Теоретичною основою роботи слугує когнітивно-ономасіологічна концепція мотивації О. О. Селіванової, у поєднанні з положеннями теорії концептуальної метафори Дж. Лакоффа і М. Джонсона та моделі концептуального блендингу Ж. Фокон’єра і М. Тернера. У межах цього підходу асоціативно-термінальна мотивація трактується як результат інтеграції різних концептуальних доменів, унаслідок чого одиниці терміносистеми моди отримують гібридну семантичну структуру, що поєднує фахове знання з перцептивним і культурним досвідом мовців.

Емпіричний матеріал, сформований на основі німецькомовних словників моди та професійного дискурсу, демонструє, що значна частина термінів, таких як Bleistiftrock, Wasserfallkragen, Fledermausärmel, Cocoon Coat, ґрунтується не на логіко-диктумному описі конструкції, а на перенесенні візуальних, тілесних і культурних образів із донорських концептуальних сфер. У статті виокремлено структурно-метафоричний, дифузно-метафоричний і гештальтний типи асоціативно-термінальної мотивації та показано їхню роль у формуванні ядра й периферії терміносистеми моди.

Отримані результати засвідчують, що асоціативно-термінальна мотивація є системоутворювальним принципом німецькомовної термінології моди, оскільки саме вона забезпечує когнітивну доступність, семантичну гнучкість і комунікативну ефективність номінацій у динамічному дискурсі сучасної індустрії моди.

ВИКОРИСТАННЯ ГРАМАТИЧНИХ ЗАМІН ПРИ ПЕРЕКЛАДІ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ

2026-01-13T15:01:43+02:00

Дана стаття присвячена дослідженню окремого виду перекладацьких трансформацій — граматичних замін. Тут надаються погляди українських відомих вчених дослідників, перекладознавців теоретиків та практиків, на проблему досягнення перекладацької еквівалентності, розглядається питання міри вживання перекладацьких трансформацій, описуються класифікації перекладацьких трансформацій. Окрема увага приділяється граматичним трансформаціям, зокрема граматичним замінам при перекладі.

Необхідною передумовою якісного перекладу є здатність перекладача коректно аналізувати граматичну структуру іншомовних висловлень, виявляти граматичні труднощі та будувати відповідні синтаксичні конструкції відповідно до норм мови перекладу та вимог певного жанру. Перекладач має ґрунтовно орієнтуватися в граматичних особливостях вихідної та перекладної мов, володіти основами загальної й спеціальної теорії перекладу, а також мати у своєму розпорядженні адекватні граматичні відповідники, різноманітні перекладацькі трансформації і техніки відтворення різних мовних явищ. Сукупність цих умінь і знань становить важливу складову професійної компетентності перекладача.

Найбільші складнощі у сфері граматики зумовлені морфологічними та синтаксичними розбіжностями між мовами. Проблеми виникають через відмінності в структурній організації англійської та української мов, у системах їхніх граматичних категорій, форм і конструкцій, у різному семантичному обсязі подібних граматичних засобів, а також через специфіку їхніх функціональних характеристик, включно з мовностилістичними нормами оригіналу та перекладу. Для запобігання граматичному буквалізму необхідним часто стає застосування перекладацьких трансформацій, тобто міжмовних трансформацій, іншими словами відтворення тексту однією мовою у формі тексту іншою.