ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНИХ ВКЛЮЧЕНЬ РОМАНУ АНТИУТОПІЇ О. ГАКСЛІ «ПРЕКРАСНИЙ НОВИЙ СВІТ»

Анотація

У статті розглядаються особливості перекладу інтертекстуальних включень роману антиутопії О. Гакслі «Прекрасний новий світ». Визначено, що перекладознавчий аспект інтертекстуальних включень розглядається з позиції синтезу та аналізу. Уточнено, що інтертекстуальність є важливою категорією художнього тексту та зазначено, що практично будь-який текст виступає як інтертекст, тобто сукупність текстів, що відбилися в цьому творі. Крім того, у статті з’ясовано, що наявність «інтертекстуальної свідомості» стає важливою для розуміння та інтерпретації інтертекстуальних включень, хоча вона не завжди присутня у реципієнта повідомлення, що стає причиною недомовленостей, натяків та непорозуміння між представниками різних, або навіть однієї лінгвокультури. У статті уточнено, що інтертекстуальні включення складають труднощі для перекладачів, оскільки перед перекладачем постає завдання вірного підбору передачі цього явища у мові перекладу. Розглянуто та описано підходи до визначення інтертекстуальності. Крім того, з’ясовано основні види інтертестуальних включень. У статті зазначено, що роман антиутопія О. Гакслі «Прекрасний новий світ» становить поле для розгляду інтертекстуальних включень. Крім того, уточнено, що твори Шекспіра складають літературну основу зазначеного роману. У статті проаналізовані випадки алюзій, які представлені власними іменами у романі. Власні імена розглянуті в інтертекстуальному та етимологічному аспектах, а також осмислено особливості їхнього відтворення в україномовному перекладі. З’ясовано, що у тексті роману неодноразово зустрічаються алюзії на сучасні реалії О. Гакслі. Вивчено випадки перекладу цих реалій. Визначено, що у тексті роману наводяться уривки з «Ромео і Джульєтти» Шекспіра та досліджено особливості їхнього відтворення в україномовному перекладі. Визначено, що найчастіше при перекладі використовувалася транскрипція. Подана стаття надає актуальне уявлення про особливості перекладу інтертекстуальних включень роману антиутопії О. Гакслі «Прекрасний новий світ», які в цьому тексті в цьому контексті служать засобом створення іронії.