ТИПОЛОГІЯ МОВЛЕННЄВИХ АКТІВ ОЦІНКИ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.18524/2307-4604.2020.1(44).211016

Ключові слова:

оцінка, мовленнєвий акт, іллокуція, перлокуція

Анотація

Стаття присвячено розгляду питань, пов'язаних з аналізом виникнення оцінки у висловлюванні. Особлива увага звертається на іллокутивний та перлокутивний ефект мовленнєвих актів оцінки. Мета запропонованої розвідки полягає у розгляді особливостей оцінних мовленнєвих актів та визначенні їх місця ієрархії мовленнєвих актів взагалі. Методи дослідження визначаються метою, теоретичним спрямуванням статті та мають комплексний характер. Вони інтегрують основні положення когнітивної теорії та теорії комунікації. Мінімальною одиницею спілкування є мовленнєвий акт. Структура мовленнєвого акту включає чотири рівні: локуція, пропозиція, іллокуція та перлокуція. В оцінних мовленнєвих актах семантичною основою є категорія оцінки. З огляду на семантичні та прагматичні властивості об'єкта нашого дослідження, ми пропонуємо виділяти такі типи мовленнєві оцінні акти: 1) орієнтовані на суб'єкт; 2) орієнтовані на об'єкт. Серед оцінних мовленнєвих актів, орієнтованих на об'єкт, можна виділити власне оцінні (похвала, осуд) і емоційно-оцінні (захоплення, обурення, повага). Цей підхід ґрунтується на тому, що оцінні дієслова є прямими вербальними репрезентантами іллокутивної інтенції оцінних мовленнєвих актів. Отже, можна вважати, що класифікація мовленнєвих актів оцінки може спиратися на семантичні та прагматичні особливості оцінних дієслів.

Посилання

Arutyunova, N.D. (1976). Predlozhenie i ego smysl: Logiko-semanticheskie problemy. M.: Nauka.

Bezuhla, L.R., Romanchenko I.O. (2013). Linhvoprahmatyka dyskryminatsii u publitsystychnomu dyskursi. Kharkiv: FOP Lysenko I.B.

Bulygina, T.V., Shmelev, A.D. (1997). Yazykovaya konceptualizaciya mira (na materiale russkoj grammatiki). M.: Yazyki russkoj kul'tury.

Grice, H.R. (1975). Logic and Conversation. Syntax and Semantics. New York: Acad. Press, 3, 41- 58.

Levin, S. (1990). Pragmaticheskoe otklonenie vyskazyvaniya. Teoriya metafory. M.: Progress, 307-341.

Markelova, T.V. (1995). Semantika i pragmatika sredstv vyrazheniya ocenki v russkom yazyke. Filologicheskie nauki, 3, 67- 79.

Ostin, Dzh. (1986). Slovo kak dejstvie. Novoe v zarubezhnoj lingvistike. M.: Progress, 1986, 17, 22 -129.

Paducheva, E.V. (1985). Vyskazyvanie i ego sootnesennost' s dejstvitel'nost'yu. M.: Nauka.

Prohorov, Yu.S. (1997). Kul'turovedenie i prepodavanie russkogo yazyka kak inostrannogo: novye aspekty i paradigmy. Tekst: Struktura i funkcionirovanie. Barnaul, II, 36-44.

Serl, Dzh. (1990). Metafora. Tajna metafory. M.: Progress, 307-341.

Serl, Dzh. (1986). Chto takoe rechevoj akt? Novoe v zarubezhnoj lingvistike. M.: Progress, 17, 151-169.

Teliya, V.N. (1986). Konnotativnyj aspekt semantiki nominativnyh edinic. M.: Nauka.

Temirgazina Z.K. (1999). Ocenochnye vyskazyvaniya v russkom yazyke. Pavlodar: TOO NPF «EKO».

Vol'f, E.M. (2009). Funkcional'naya semantika ocenki. M.: Editorial URSS.

Zhulamanova, I.G. (1999). Kommunikativno-semanticheskie gruppy v raznostrukturnyh yazykah: avtoref. dis. na soiskanie nauk stepeni kand. filol. nauk: 10.02.19. Almaty.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-09-02

Номер

Розділ

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО МОВОЗНАВСТВА