ПРАКТИКА АВТОРСЬКИХ САМОІНСЦЕНУВАНЬ У НІМЕЦЬКІЙ МЕТАЛІТЕРАТУРІ ХХІ СТ. (В. ХААС, Т. ГЛАВІНИЧ)

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.18524/2307-4604.2019.1(42).168913

Ключові слова:

автор, самоінсценуванная, імідж автора, образ автора, металітература, Вольф Хаас, Томас Главінич, сучасна німецька література

Анотація

Дослідження присвячено феномену авторського самоінсценування у новітній німецькій літературі. Демонстративно-акцентована присутність автора у своєму тексті розглядається як один із засобів привертання читацької уваги до письменника та його творчості у ситуації медіа-конкуренції. З огляду на сучасну класифікацію, у роботі розрізняються позатекстові (паратекстуальні та габітусні) і власне текстуальні інсценування. Предметом цієї студії є текстуальні форми авторського самоінсценування та їх функції у романах Т. Главінича «Це ж я» та В. Хааса «Погода 15 років тому». В ході дослідження доведено, що образ-імідж автора може реалізовуватись в різних проекціях – від амбіційного і невротичного письменника-невдахи, який заздрить своїм більш успішним конкурентам (Т. Главініч) до успішного ремісника, автора бульварних романів, який розуміє потреби читачів (В. Хаас). В обох творах, які є прикладами металітератури, автори наділяють свого персонажа автобіографічними рисами. Тотожність імен, деякі факти реальної біографії, відсилання до власних творів дозволяють письменникам моделювати псевдо реальність та конструювати штучний імідж себе заради епатажної гри з читачем. Якщо Т. Главінич у романі «Це ж я» автор іронізує над читачем, який завжди намагається ідентифікувати героя з автором, то В. Хаас у «Погоді 15 років тому», реконструюючи сюжет свого роману у фіктивному інтерв’ю, в першу чергу критикує посередні читацькі смаки та прихильність до масово-розважальних жанрів літератури. Підкреслено, що автори, звертаючись до різних форм самоінценування, апелюють насамперед до читачів, які тяжіють до всього автентичного і намагаються відшукати у художньому тексті біографічний слід. Аналіз романів довів, що самоінсценування автора у власному творі використовується як засіб імітації автентичності з метою критики усереднення потреб читачів, які перетворюються на споживачів масової літератури, а також як іронічний автокоментар і ефективний засіб самореклами.

Посилання

Assmann, D.-Chr. (2011). Das bin ich nicht. Thomas Glavinics Literaturbetriebs-Szene. In Th. Wegmann, N. Chr. Wolf (Eds.), ‚High‘ und ‚low‘. Zur Interferenz von Hoch- und Populärkultur in der Gegenwartsliteratur (pp.121–140). Berlin; Boston: De Gruyter.

Künzel, C. & Schönert, J. (Eds.) (2007). Autorinszenierungen : Autorschaft und literarisches Werk im Kontext der Medien. Würzburg: Königshausen & Neumann.

Detering, H. (Ed.) (2002) Autorschaft. Positionen und Revisionen. Stuttgart; Weimer: J. B. Metzler.

Jannidis, F., Lauer, G., Martinez, M. & Winko, S. (Eds.) (1999). Die Rückkehr des Autors. Zur Erneuerung eines umstrittenen Begriffs. Tübingen: Niemeyer.

Glavinic, Th. (2014). Das bin doch ich [Roman]. München: Deutscher Taschenbuch Verlag.

Haas, W. (2015). Das Wetter vor 15 Jahren [Roman]. München: Deutscher Taschenbuch Verlag.

Herrmann, L., Horstkotte, S. (2016). Gegenwartsliteratur. Eine Einführung. Stuttgart; Weimer: J. B. Metzler.

Jürgensen, Chr., Kaiser, G. (2011). Schriftstellerische Inszenierungspraktiken. Heuristische Typologie und Genese. In Jürgensen, Chr., Kaiser, G. (Eds.) Schriftstellerische Inszenierungspraktiken. Typologie und Geschichte (pp. 9–30). Heidelberg: Winter.

Kasko, N. (2016). Autorinszenierung in Wolf Haas Das Wetter vor 15 Jahren. Werkstatt, 11, 243–263.

März, U. (2007, September 20). Ohne ein Fitzelchen Fiktion. DIE ZEIT. Retrieved https://www.zeit.de/2007/39/L-Glavinic

Neuhaus, S. (2014). Das bin doch ich – nicht. Autorfiguren in der Gegenwartsliteratur (Bret Easton Ellis, Thomas Glavinic, Wolf Haas, Walter Moers und Felicitas Hoppe). In S. Kyora, Subjektform Autor. Autorschaftinszenierungen als Praktiken der Subjektivierung (pp. 307–325). Bielefeld: transcript.

Schaffrick, M. & Willand, M. (Eds.) (2014).Theorien und Praktiken der Autorschaft. Berlin : De Gruyter.

Urbanek, J. (2007, September 1). „Wer meine Bücher ablehnt, lehnt mich ab. Thomas Glavinic spielt in seinem neuen Roman selbst die Hauptrolle“. Wiener Zeitung.

Zentner, E. (2016). Der hybride Autor. Subjektbildung und die Praktik der autofiktionalen Selbstinszenierung in der deutschsprachigen Gegenwartsliteratur (Doctoral dissertation). Retrieved from http://oops.uni-oldenburg.de/2873/1/zenhyb16.pdf

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-05-28

Номер

Розділ

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА